Можна сміливо стверджувати, що це добра ціна за добру вартість. Колись, за своїх нью-йоркських часів, я починав робочий день із перегляду свіжого випуску NYT. Я міг знайти там не тільки багато цікавих матеріалів про місто та країну, а й докладні огляди справ світового масштабу. Регулярно стежив за всім новим у культурі, а відомо, що тодішній Нью-Йорк був безперечним лідером і визначав тенденції. Якщо з’являлися рецензії на проєкти, у яких ми брали участь, то було найкраще підтвердження, що йдемо правильним курсом. Я негайно повідомляв про це телеграмами «Центр», хоча розумів, що в Краківському передмісті у Варшаві мало хто читав The New York Times, зате всі читали Gazeta Wyborcza, цей місцевий варіант відомої нью-йоркської газети. Покинувши Нью-Йорк, я тільки від часу до часу переглядав NYT, але з початком пандемії з’явилося більше часу для читання, і ми вирішили додатково передплатити разом із журналами The Economist і The New Yorker ще й уїк-ендовий випуск The New York Times, який доставляють до наших дверей від п’ятниці до неділі.
Читайте також: Дилема
Протягом заледве кількох років світ дуже змінився, змінилася й газета NYT, але, і це найголовніше в моїй розповіді, змінився я. Наративи, які пропонує нині найвпливовіша американська газета, щораз більше не відповідають моїм сподіванням. Я й далі маю там кількох улюблених
авторів, що їм якось удається втримати свої думки на поверхні, але редакційна політика щораз більше дрейфувала в один бік, аж зрештою стала виразником усього, що є au courant, в ужитку, серед ліберальних, або, як вони полюбляють називати себе, прогресивних еліт Східного узбережжя, залучаючи ще й практичне застосування модного серед редакційної колегії терміна «культура заперечення». Одне слово, газета стала цілковито передбачуваною, щораз менш універсальною та відкритою. Так дійшло до нашого розлучення, і замість неї з’явилася газета The Financial Times, що характеризує себе як «світова бізнес-газета». Заснована 1888 року, ця газета має свій осідок у Лондоні та редакції в США й континентальній Європі, а власник газети ― японська холдингова компанія Nikkei.
Редакційний девіз газети The Financial Times простий: «Доставляємо амбітним індивідам та фірмам в усьому світі важливі повідомлення й аналізи, які дають змогу використати наші знання на практиці».
Хоча я не бізнесмен і радше не використовую практично знань, отримуваних щодня від редакції, все ж як амбітний індивід я цікавлюся повідомленнями й аналізами, написаними з погляду великого світового бізнесу, а до того ж адресованими бізнесу. Одне слово, я можу щодня дізнаватись інформацію, яка дає мені змогу щоразу ширше розплющувати очі на фундамент сучасного глобального капіталізму. Як кажуть у гангстерських фільмах, «нічого особистого, тільки бізнес», у якому є ще й дуже багато місця для гри глибоких пристрастей та его, великих, як світ. Я щодня отримую й пігулку інформації, що діється у світі культури, і то з лондонського (що завжди означає світового) погляду. А cream de la cream, вишукані вершки, кожного дня ― дві сторінки редакційних коментарів зі статтями постійних авторів і листами до редакції.
Позиція, з якої дивиться на світ FT незмірно повчальна, а інколи чарівлива. Ось на першій сторінці сьогоднішнього випуску з’явилася назва «Tesla ― перший виробник автомобілів, вартість якого стала більшою за 1 трильйон доларів по тому, як корпорація Hertz вирішила електрифікувати свій автопарк».
Читайте також: Ох, та культура!
А зараз невеликий коментар. Hertz ― одна з найбільших глобальних фірм, яка здає машини в оренду, і в цьому не було б нічого особливого, якби не те, що кілька місяців тому ця корпорація, не витримуючи спаду, спричиненого пандемією, оголосила про своє банкрутство. А нині відроджується, наче фенікс із попелу, та інформує світ, що до кінця 2022 року має намір купити 100 тис. електричних автомобілів Tesla-седан моделі 3, що означає чималеньку суму: близько $3 млрд. Цілком непогано, як на недавнього банкрута. Завдяки цьому єдиному повідомленню вартість акцій Tesla вчора виросла майже на 10%, а протягом року ― на 40%, що підняло ринкову вартість фірми до понад $1 трлн. 2020 року Tesla стала автовиробником із найбільшою ринковою вартістю, випередивши Toyota. Відтоді вартість Tesla збільшилась уп’ятеро, перевищивши вартість усіх інших автовиробників разом. До того ж це шоста американська фірма ― після Apple, Microsoft, Alphabet, Amazon i Meta (раніше Facebook), ― ринкова вартість якої перевищила $1 трлн. Прошу звернути увагу, що всі ці фірми ― діти нової постіндустріальної дійсності. Ще кілька років тому скептики сумнівалися в нахвалянні Ілона Маска, що він завоює світ, а Tesla буде його інструментом. Сьогодні цей невинний інструмент від кварталу до кварталу забезпечує щоразу вищі прибутки, щоправда, виробляє заледве пів мільйона машин за рік (Toyota ― 10 млн, VW ― 10 млн, Hyundai/Kia ― 7 млн, GM ― 6,8 млн). Десята в рейтингу фірма Daimler виробляє 2,5 млн автомобілів, а отже, вп’ятеро більше за Tesla, але саме Tesla має ринкову вартість $1 трлн, а вартість Daimler незмірно менша. Ілон Маск обіцяє до 2030 року виробляти 20 млн автомобілів щороку, а отже, удвічі більше від кількості, яку Toyota чи VW виробляють сьогодні.
Чи я щось розумію в цьому всьому? Небагато, крім того, що починаю цілком по-іншому ставитися до дуже близького мені уявлення про вартість. І як мало треба було зробити: скасувати передплату на The New York Times і почати читати перед сном світові новини у The Financial Times.