Холодних днів із температурою нижче за 20°C не було, панувала погода, яка нагадувала край мого дитинства і яку, сам не знаю чому, називаю європейським літом. Зрештою, липень у Європі був дуже нетиповий: на заході — зливи й повені, на сході — ненастанна спека, а як було на півночі та півдні — не знаю, бо не стежив, але всі навколо говорять про глобальне потепління. Якщо липнева погода в Онтаріо теж стала наслідком кліматичних змін, я не маю нічого проти, хоча, мабуть, жартувати на цю тему не годиться.
Отже, насолоджуюся без жартів: ох, а липень у нас був ще й вологий, що кілька днів падав дощ, тож природа не тільки розквітла, а й зберегла до середини літа небачену свіжість та зеленість. За моїм вікном зеленіють рівно підстрижені широкі газони, а за огорожею по той бік вулиці викорчуваний торік восени дикий 15-гектарний парк несподівано поступився 15-гектарному трав’янистому степові, де водяться зайчики, малі гризуни, велике розмаїття птахів і комах-запилювачів, які розносять навколо квітковий пилок. Високі, на метр і вище, трави та бур’яни тільки-но розцвітають, і поле під паром, яке запланував новий власник, швидко обертається на різнобарвну заквітчану луку. Її загороджено сіткою, тож серед міста утворився дивний природний заповідник. Скільки ж користі з такої дикої луки: не потребує добрив, не вимагає застосування пестицидів і гербіцидів, поліпшує мікроклімат у місті, фільтрує опади і очищає повітря, затримує пил, що утворює смог, знижує температуру повітря і запобігає нагріванню поверхні землі. Ясна річ, цього ніхто не планував, але якось так вийшло. Інколи бездіяльність у розумінні «відсутності обробки» забезпечує кращий результат, ніж надмірна культивація. З західного боку цього багатогектарного поля вже принаймні пів року будують великий і дуже новочасний паркінг для грона елітарних таунхаузів, що розростається поряд. Я з великою цікавістю спостерігав, як будували цей паркінг-люкс, де все, так би мовити, з «найвищої полиці»: від матеріалів до виконання. Будівництво, власне, завершено, хоча гроно будинків закінчать найраніше за рік. Уже місяць, як міські озеленювачі саджають дерева та кущі, укладають зелені газони. Усе це видається напрочуд якісним. Щодня вранці й увечері я ходжу зі своєю вже чотиримісячною Ярою на короткі прогулянки вздовж новеньких, м’якеньких газонів, але помітив, що її однаково тягне до дикого поля за огорожею, звідти линуть приємні запахи і лунає пташиний щебет. Яра, зрештою, — мисливська собака, яку використовують для полювання на птаство, і я виразно бачу, як озивається в ній поклик природи.
У вівторок Яра почала навчання в школі для собак, де має навчитися собачого етикету і добрих манер у стосунках із людьми. Протягом наступних двох місяців її занурять у дійсність із погляду людини. Її вчитимуть, як правильно ходити на поводі, не скакати радісно на кожну людину, з якою зустрінеться, не гнатися за кожною білкою чи пташкою, дотримуватися етикету в контактах з іншими чотириногими. Словом, ми цивілізуватимемо її, десь так, як рівненько підстригають газон у місті. Хочеться вірити, що це буде корисно для Яри, а головне — для нас і всіх інших людей, із якими ми здибуємось під час наших щоденних прогулянок. На перших уроках кінологиня розповіла нам про систему, згідно з якою працюватимуть із нашими учнями. На перший погляд усе видається дуже логічним. Маю надію, що так само бачить це і Яра, хоча… Лінн (саме так звуть нашу сертифіковану кінологиню) веліла нам купити основні «навчальні засоби», що мають посприяти знаходженню спільної мови з нашими цуциками. Складаються вони з трьох предметів: короткого двометрового тренувального поводу, п’ятиметрового тренувального поводу і, мабуть, найважливішого «навчального засобу» — нашийника Martingale.
Ось що пише в одному зі своїх рекламних оголошень виробник цих нашийників:
«Нашийники Martingale — потужний інструмент вишколу, повсюдно використовуваний для собак, яким треба нагадувати про манери під час ходіння на поводі. Затягування ковзної петлі на шиї не завдає болю, але спричиняє дискомфорт, який спонукає собаку припинити тягнути повід».
Точнісінько так, як із людьми: досить створити невеличкий дискомфорт — і одразу можна змінювати небажану поведінку.
Я замовив на Amazon два поводи і два нашийники Martingale. Не знаю, як це розцінить Яра, яка досі ходить у спеціальних шлейках, що не створюють дискомфорту, а радше дають і собаці, і його власникові відчуття безпеки. Та якщо ми хочемо, щоб усе було системним, структурованим, цивілізованим і передбачуваним, ми приречені на нашийники Martingale і підстрижені газони. Словом, узагальнено кажучи — на певну пов’язану з примусом цивілізаційно-освітню систему. Завтра почнеться виховання Яри із застосуванням «могутнього інструмента вишколу» — нашийника Martingale, а на сьогоднішній вечірній прогулянці ми разом глибоко вдихатимемо пахощі дикої луки, і на нещодавно укладеному підстриженому газоні я дозволю Ярі накласти чималеньку купу з цілком природним запахом.