Сумнозвісне рішення адміністрації Байдена більше не блокувати російсько-німецький проєкт газопроводу «Північний потік-2» дає Кремлю крила, послаблює Україну й Польщу, бентежить інших союзників і винагороджує пожадливість та цинізм німців. А недолуга дипломатія у взаємодії лише погіршує ситуацію.
Однак під поховальні співи історія слугує нам важливим, ба навіть утішним уроком.
17 вересня 2009 року адміністрація Обами несподівано згорнула заплановане розташування систем протиракетної оборони в Чехії та Польщі. Рішення виправдовували тим, що плани виявилися недосконалими, а ті, що зрештою запровадили їм на зміну, були кращими. Однак дипломатія спрацювала жахливо. Новину сповістили, оформивши як хитромудру політику «перезавантаження» відносин США з Росією. Польській і чеській владі про неї квапливо повідомили на 70-ту річницю радянського вторгнення в Польщу. Американці цього не завважили, зате завважили всі інші.
Наступні роки в регіоні згадують без посмішки. Невдалі гамбіти, як-от «поворот до Азії», лише загострювали відчуття занедбаності. Не припинялися й ляпи в риториці. Президент говорив про «польські табори смерті», а його помічники називали союзників просто «партнерами».
Читайте також: Наша частка у спадку
Однак до кінця другого терміну Обами союзники США в Європі почувалися захищенішими й сильнішими, ніж на початку його президентства: він підштовхнув НАТО ухвалити належні плани дій на випадок екстрених ситуацій для оборони країн Балтії й постановив суттєво збільшити американську військову присутність у Європі після нападу Росії на Україну у 2014 році. Це була страшенно запізніла й надто незначна підтримка, але краще так, ніж ніяк.
Україні, Польщі, країнам Балтії й іншим союзникам слід мати це на увазі, коли вони перетравлюють найбільшу помилку адміністрації Байдена. Так само як із системами протиракетної оборони 2009 року, рішення має виправдання: зважаючи на те, що «Північний потік-2» завершено на 98%, напевно, вже не було сенсу намагатися його зупинити. Однак США мали б значно завзятіше вести переговори з Німеччиною від імені своїх друзів і союзників, зокрема від України, якій загрожують великі збитки через утрату прибутків від транзиту газу. Натомість Німеччина дала паперові обіцянки й мізерні суми.
країна небезпідставно розлючена (запрошення для президента Володимира Зеленського прибути з візитом у порожній Вашингтон у спекотні дні наприкінці серпня скидається на цинічну зневагу). Ніби сиплячи сіль на рану, американські дипломати ще й звеліли українським колегам не нарікати на угоду. Звісно, виникає спокуса образитися. Однак рішення України загравати з Китаєм ускладнює, а не покращує ситуацію. Інтерес Піднебесної опортуністський. Захід, попри всі вади, хоче, щоб Україна досягла успіху.
Кращим підходом буде змусити Німеччину виконати обіцянки захистити Україну. Наступним кроком має стати реалізація обіцяної підтримки німцями енергетичної незалежності в регіоні й Ініціативи «Тримор’я» (ІТМ). Ці плани мали зміцнити інфраструктурні зв’язки між Адріатичним, Балтійським і Чорним морями, але загальмувалися через слабке лідерство. Однією з цілей має стати повноцінне членство України до саміту в Латвії наступного року. Ще одна ціль — запровадити постійній секретаріат, щоб ІТМ здобула належну правову й міжнародну позицію. На жаль, перевершити очікування не буде важко.
Читайте також: «Північний потік-2» на штучному диханні
Дуже турбує те, що рішення про «Північний потік-2» сигналізує про загальну зміну в політиці США щодо Росії і, можливо, відбиває хибне неокіссінджерівське переконання, наче Москву можна розлучити з Пекіном. Європейці повинні наполегливо протестувати проти цього — і підкріплювати слова діями, демонструючи, що вони можуть допомогти США чинити економічний, військовий і дипломатичний тиск на партійну державу.
Наука тут проста. Порівняно з уявним, досконалим союзником, Сполучені Штати, хоч як прикро, зарозумілі, неуважні й безладні. Однак навіть недосконале американське лідерство краще за його відсутність.
————–
Група депутатів Європейського парламенту виступила з критикою угоди між США та ФРН щодо завершення будівництва газогону «Північний потік-2». Під заявою підписалися представники Європейської народної партії, групи соціалістів і демократів, партії «Оновлення Європи». Зокрема в заяві йдеться про те, що ця угода є не європейською, а лише двосторонньою. До того ж євродепутати вважають її «спробою змінити ситуацію з поганої на дуже погану». Депутати закликали інституції ЄС «продовжувати свою політику на основі європейських цінностей, а не бізнес-інтересів».