Відтоді минуло 20 років, і картина змінилася. На тлі просування «Талібану» США й союзники зазнають найбільшої ганьби з часів падіння Сайгона. Далі доведеться ще розплачуватися. Та вже зрозуміло, що коли наші суперники, передусім Китай, примножували ресурси й престиж, ми свої розтринькали.
Не можу судити, чи хибні уявлення вплинули на інтервенцію в Афганістані, чи вона просто була провальною. Хай там як, тепер нам майже нічого показати. Захоплено навіть Файзабад — антиталібську базу, де я й інші журналісти перебували восени 2001-го. Страшно уявити долю університету, телеканалу й школи для дівчат.
Підірвано довіру, на якій ґрунтується лідерство США. Союзників, зокрема в Східній і Центральній Європі, просили долучитися до війн в Афганістані й Іраку, ба навіть їхньої участі очікували на знак відданості НАТО. Ми справді дещо засвоїли про конфлікти низької інтенсивності. Однак та наука не дуже-то нагодилася у взаємодії з Росією й Китаєм. Видача підозрюваних у тероризмі згуртувала таких союзників, як Польща й Литва, у жахливому тіньовому світі таємних в’язниць і тортур, захованому під покровом брехні.
Читайте також: Bloomberg: Для Ірану вивід військ США з Афганістану висуває на перший план більш жорстокого ворога
Наші політики наполягали (знову й знову), що війна продиктована необхідністю, а не вибором. Наші генерали казали (знову й знову), що ми можемо перемогти. У ретроспективі зрозуміло, що наші можновладці суттєво переоцінили загрозу Іраку й Афганістану. Однак катастрофічно недооцінили загрозу Росії й Китаю для нас. А дехто й досі недооцінює.
Ми знехтували життєво важливим завданням будувати європейську й тихоокеанську безпеку. Бюджети на територіальну оборону скоротилися, і колосальні зусилля спрямовували на безнадійні війни в далеких країнах. Ми стали залежними від дружніх зв’язків з Росією Владіміра Путіна (чиєї допомоги потребували для підтримки північного шляху постачання до Афганістану). Також ми підлаштовувалися під диктатури, як-от Узбекистан. Ми не зважали на те, що в протилежному напрямі постачають героїн.
Нині пріоритет — відновити довіру. Це вимагатиме чесності й смиренності. І ліві, і праві в Лондоні, Вашингтоні й інших наших столицях мають здійснити розслідування, що і як пішло не так. Разом з правдою прийдуть і вибачення. Винних багато.
Вимагають уваги й наслідки для народу. Афганцям, які допомагали нам і вірили в наші цінності, нині загрожує смерть, якщо вони не втечуть. Напевно, вони картаються, що довірилися нам. Багато в’єтнамців добре знають це відчуття. Жорстоке ставлення до в’єтнамських біженців, які тікали човнами від комуністичного режиму наприкінці 1970-х, є жахливим прикладом того, як імперія відступає і знімає з себе відповідальність.
Читайте також: Гібридна експансія Ірану
Цього разу ми повинні вчинити правильно: щедро надавати візи й створювати можливості для переселення не тільки перекладачам та іншим безпосередньо пов’язаним з військовою присутністю Заходу людям (та їхнім родинам), а й тим, кому загрожує переслідування за статевою чи етнічною ознакою, у зв’язку з освітою чи іншими аспектами, що можуть розлютити фанатиків і ксенофобів, які нині прориваються до влади.
Це обійдеться дорогою ціною. Однак фінансові обмеження не завадили нашим вельми дорогим помилкам упродовж останніх 20 років. Тому й зараз не повинні зупинити нас на правильному шляху. Якщо західні країни хочуть повернути стратегічний кредит довіри, утрачений в Афганістані, можуть почати з того, що візьмуть на себе відповідальності за народ цієї країни.
—————-
Рух «Талібан» заявив, що здобув контроль над важливим контрольно-пропускним пунктом на кордоні між Афганістаном і Пакистаном у місті Веш (район Спін Болдак, провінція Кандагар). Цей КПП є другим найбільшим пунктом між двома країнами, до того ж він дуже важливий для торгівлі. Якщо «Талібану» вдасться захопити всі прикордонні міста, це дасть руху змогу встановити власні правила перетину кордону й так здобути доступ до значного джерела фінансів. Проте офіційна влада країни заперечує цю інформацію й заявляє, що досі контролює прикордонний район і КПП. Водночас з’являються повідомлення про порушення прав етнічних меншин з боку «Талібану» — бойовики вимагають від них приймати іслам або залишити Афганістан. Наразі чимало осіб почали втікати від переслідувань до сусіднього Таджикистану.