Комуністична партія Китаю (КПК) дотримується ленінізму як ефективної доктрини політичної організації, але відкинула недієві ідеї марксистської економіки. Натомість практикує капіталізм у себе в країні й за кордоном.
Так само як у 1930-х роках, іноземці допомагають. П’ята частина світової бавовни походить із західного регіону, який Китай називає Сіньцзян («Новий кордон»). Це окупована батьківщина уйгурів та інших мусульманських і тюркських меншин. Вони опинилися у пастці геноцидної системи примусової праці й контролю над свідомістю, що вразила б навіть архітекторів радянського ГУЛАГу.
Одним із наслідків такої ситуації є те, що найвідоміші у світі бренди одягу — Adidas, Burberry, H&M і Nike — опинилися перед дилемою. Підлаштуватися до дедалі критичнішої західної громадської думки, очистивши свої ланцюги поставок і не використовуючи жодної бавовняної ниточки, заплямованої цією системою? Чи лишити собі доступ до найбільшого у світі ринку, підлаштувавшись до Комуністичної партії Китаю?
Читайте також: Пропаща справа
Більшість читачів, мабуть, і не вважатимуть це дилемою. Нині мало хто стверджуватиме, що слід було постачати сталінський Радянський Союз твердою валютою в обмін на експортні товари, що виготовлялися священниками, дисидентами, куркулями й представниками етнічних меншин, яких у невільницьких таборах виснажували працею до смерті. Чому ж так складно відмовитися від продукції сучасного сталінізму — расистського, техно-дистопійного, імперіалістичного режиму, що нині править Китаєм?
Одна з відповідей — обурюватися щодо минулих хиб інших людей легше, ніж ухвалювати особисті моральні рішення в теперішньому. Пріоритети компаній справді змінюються, коли йдеться про припинення використання викопних енергоносіїв, збереження дощового лісу або поліпшення кадрового різноманіття. Але як відмовитися від усього китайського ринку зараз? Це означає зруйнувати компанію або кар’єру її керівника.
Лідери КПК це знають. Вони безжально тиснуть на західні компанії, що наважилися відреагувати на спротив споживачів до «кривавої бавовни». Понад 500 магазинів H&M у Китаї стали невидимими в пошукових і платіжних додатках. Китайські знаменитості припинили рекламувати продукцію шведської компанії. Орендодавці скасували орендні договори. Як виявили компанії в Гонконгу, тихого нейтралітету недостатньо. Китайській владі потрібні публічні, улесливі вияви лояльності.
Головною наукою тут є те, що західні компанії більше не можуть ховатися за банальними відмовками на кшталт «Ми не втручаємося в політику». Якщо ви маєте справу з Китаєм, політика втручається у вас.
Читайте також: Політика поступливості
Ідеться про владу й мораль. Китай — велика країна. Проте індустріальні демократії — більші. Як споживачі й інвестори ми можемо цим скористатися. Якщо бойкотування в Китаї є болісним, бойкотування в решті світу буде ще боліснішим. Тобто моральна позиція може позначитися на прибутках, а аморальна позначиться на них іще більше.
Гра за цими правилами зашкодить найкращій зброї КПК — залякуванню. Ця зброя спрацьовує переважно проти мішеней, які мають слабку волю. Якщо перед лицем загрози західні компанії готові здатися й повертатися додому (і мають відповідну репутацію), залякувати їх немає сенсу. Ба гірше: це контрпродуктивно. Комуністична партія Китаю теж має свій бренд, і він бачиться непереборним лише тоді, коли ніхто успішно проти нього не бореться.
Жорсткий підхід до Піднебесної напрошувався вже давно. Обурюючись зараз, ми все ж маємо подякувати Комуністичній партії Китаю за допомогу в тому, що ми нарешті побачили дедалі суворіший вибір, що стоїть перед нами.
————————–
Речник Державного департаменту США Нед Прайс під час свого нещодавнього брифінгу заявив, що Сполучені Штати планують обговорити зі своїми союзниками питання скоординованого підходу щодо участі в майбутніх зимових Олімпійських іграх у Пекіні, запланованих на 2022 рік. Прайс підкреслив, що така координація в інтересах не лише Сполучених Штатів, а й країн-партнерів. Попри відсутність будь-яких офіційних рішень із боку США, преса дедалі частіше піднімає питання щодо можливого бойкоту олімпіади через порушення прав людини китайською владою, зокрема утиски уйгурських мусульман у Сіньцзяні. Водночас Адміністрація президента Байдена наприкінці лютого оголосила, що фінального рішення ще немає, а поки що забороняти американським спортсменам брати участь у Олімпіаді в Пекіні не планують.