Тут і абсурдні рішення у справі Шеремета, де вже другий рік „пресують” людей, вину котрих ніяк не можуть довести, це і справа Сергія Стерненка і багато іншого. Водночас немає ніяких судових процесів проти тих, кого звинуватили в фінансуванні тероризму. Немає ніяких справ проти Коломойського, Деркача (тут вже США були змушені відкритим текстом указати панові Зеленському на ці внутрішньо українські юридичні неподобства),проти тих, кого звинувачують у державній зраді по справі „вагнерівців” тощо.
Але останній судовий маразм поза конкуренцією – це Окружний адміністративний суд Києва, котрий за позовом якоїсь школярки скасував новий український правопис. Треба очікувати, що тепер за позовом якогось школярика суд скасує закони Ньютона. А найзнаменитіший суддя цього суду ( ОАСК) пан Вовк, котрого вищий антикорупційний суд (ВАСК) уже сьомий раз не може доставити до свого залу судових засідань для оголошення підозри, бігає Києвом і роздає інтерв’ю, де фактично посилає вітчизняне правосуддя під три чорти і дає зрозуміти, що особисто на нього повноваження судової влади не поширюються.
Читайте також: Доки король вищий за закон
Але нас цікавить питання, як цей балаган впливає на обороноздатність України. Тут, звісно, той таки ідеальний, як уважають в «Європейській солідарності», пан Порошенко не тільки не провів за п’ять років судової реформи, а посприяв судовій сваволі тим, що під час війни не запровадив воєнний стан. І тому українських військових судять і переслідують за законами мирного часу. Якщо на сході військові затримали „сепара” ,який корегував вогонь російської артилерії, то це „викрадення людини” чи „незаконне позбавлення волі”, якщо у „сепарів” наші бійці взяли автомобіль, щоб терміново доправити важкопораненого товариша до шпиталю, то це „незаконне заволодіння чужим майном” і т.д. А якщо взяти до уваги, що в багатьох судах Півдня і Сходу люди в мантіях співчувають „ДНР/ЛНР” і є „зачарованими” на Москву, то виявиться, що наші військові там знаходяться фактично „поза законом”.
У цьому контексті варто подивитися і на кримську ситуацію 2014 року. Тодішній головнокомандувач Турчинов нині заявляє, що українським військовим у Криму не потрібні були ніякі накази з Києва, бо є Статут, за яким військові автоматично мають відкривати вогонь на нападників, що атакують українські військові частини. Так то воно так, але трішечки не так, як казав незабутній Шельменко – денщик…
Наведу приклад, що сталося з людиною, що чітко діяла за Статутом. На сході, на кордоні в 2014 році через український блокпост проривався, ігноруючи всі вимоги зупинитися, автомобіль. Солдат – прикордонник Колмогоров, діючи за Статутом, відкрив вогонь. Пасажирка в машині загинула. Солдат, який виконував свій прямий обов’язок, отримав від „найсправедливішого в світі” українського суду 13 років ув’язнення.
Українські військові в Криму дуже добре знали, що таке вітчизняна Феміда. Небажання Турчинова і К в Києві віддати чіткий наказ, кримські військові справедливо витлумачили як їхнє небажання взяти на себе відповідальність. Мовляв, нехай всю відповідальність за все візьме в Криму на себе якийсь майор Петренко, котрого можна буде потім в усьому звинуватити, віддати під легендарний наш суд, який відправить майора на багато-багато років за грати. Але такого майора Петренка в Криму не знайшлося. Багато офіцерів на півострові вирішили, якщо в Києві вищі посадові особи не хочуть брати на себе відповідальність, то і в Криму її на себе не візьмуть. До речі, це серйозна загальнонаціональна проблема. І за Хрущова -Брежнєва, і за 30 років незалежності улюбленим спортом українських чиновників було уникнення відповідальності. Воно значною мірою пов’язане з відсутністю адекватного правосуддя в країні, де за злочин можуть легко виправдати, а за патріотичний вчинок суворо покарати. І кожний військовий, який діє за Статутом, не знає, що на нього чекає.
Читайте також: А раптом вдасться. Чи є підстави для нового Майдану
Під час війни мають діяти закони війни військові суди, що знають специфіку дій людини на війні. У воєнний час цивільним судам не можна втручатися у військові справи, бо вони зеленої уяви не мають ,що таке бойова необхідність, коли якесь порушення норм мирного часу означає порятунок життя сотень і тисяч людей. Судова реформа ,що враховує особливості військового правосуддя, є конче необхідною. Відсутність такої зв’язує руки вітчизняній обороні, позбавляючи її можливості діяти на повну силу.