Дехто назвав розрив із сирійсько-курдськими союзниками найбільшою ганьбою США після В’єтнаму. У Туреччині наростає антиамериканізм. Американці втрачають авторитет і довіру. Альянси розвалюються. Грубуватий лист Дональда Трампа до турецького колеги Реджепа Таїпа Ердогана викликав осуд, зрештою, як і практично безрезультатний візит віце-президента США Майка Пенса до Анкари. Це контрастує із самітом турецького лідера й президента Росії Владіміра Путіна, який має відбутися наприкінці тижня в Сочі й заповідається бути переможним.
Річ не тільки в тім, що інтервенція Путіна в Сирії нині видається геніальним стратегічним кроком. Росія не ув’язла в безнадійній війні на захист диктатора-невдахи, а перетворюється на найвпливовішого гравця на Близькому Сході, повертаючи собі роль, мало не втрачену впродовж 20 років після розпаду Радянського Союзу. В Африку вона також вертається. Перш ніж прийняти Ердогана Путін зустрічатиме лідерів 35-ти африканських країн, теж на саміті в Сочі.
Читайте також: DIE WELT: страх перед розпадом НАТО, керований хаос Ердогана
Повернення росіян на світову геополітичну арену потягне за собою серйозні наслідки для американських союзників у Європі. Тепер Москва може робити послуги й вимагати послуг на свою користь. Американцям та їхнім союзникам, поза сумнівом, деколи знадобляться послуги в тих куточках світу, де владарює Росія. А що, як Кремль погодиться допомогти в обмін на якусь поступку в Європі?
Неважко уявити потенційні домовленості «ти мені, я тобі»: скасуйте, скоротіть або відкладіть військові навчання; пригальмуйте збройну угоду; згорніть контрпропагандистські зусилля; організуйте обмін шпигунами; натисніть на союзника, щоб врегулювати давню суперечку. Будь-яке з цих рішень американці легко виправдають за доби «Америки передусім». Навіщо США ризикувати й витрачатися заради так званих союзників, невдячних і не схильних до співпраці скнар (ба гірше, за Трамповим лексиконом, слабаків)? Звісно, американські союзники у Європі стали витрачати на оборону більше, подекуди навіть дуже відчутно. Вони віддані й готові співпрацювати (зокрема, в очолюваних Сполученими Штатами війнах у віддалених регіонах). Вони є фундаментом світового ладу, вигідного всім американцям. Та американські політики тепер рідко на це зважають.
Небезпека взаємних послуг Росії та США у формі, а не в суті. Так само, як озброєні спецпідрозділи Сполучених Штатів у Сирії, роль американської присутності значно важливіша за кількість присутніх військових. Якщо ж знехтувати цією ідеєю, то не лишається нічого. Гірше те, що ідеї в Росії теж змінюються, і то в іншому напрямку. Успіх у Сирії навіює росіянам упевненість і готовність до наступних пригод.
Як тоді реагувати Україні, Польщі, країнам Балтії та іншим, що в тіні Росії? Один із варіантів — посилювати власну оборону. А також більше співпрацювати між собою, якомога зменшити залежність від американської допомоги, активізувати зусилля, доносячи власну думку до Вашингтона й деінде в США. Найкращим, або найменш негативним, наслідком було б те, що занепокоєння непослідовністю Адміністрації США спонукають європейців до завзятішого й згуртованішого підходу європейців до політики безпеки й оборони.
Читайте також: Ердоган заявив про "109 ліквідованих терористів" у Сирії
Та я не оптиміст. Хоч як прикро, те, що днями Європейський Союз із легкої руки Франції не зважився на найменший ризик, — початок переговорів про членство Північної Македонії, — засвідчило нерішучість і недалекоглядність європейців. Це загрожує послабленням союзників та відкриттям росіянам доступу до вразливого регіону. Дональд Трамп, на жаль, не володіє монополією на кепські рішення.
——–
Президент США Дональд Трамп оголосив, що перемир’я, досягнуте в Північній Сирії, тепер буде постійним. Він зазначив, що це «великий прорив», досягнутий командою під керівництвом віце-президента Майкла Пенса. На думку очільника Білого дому, завдяки переговорам з Анкарою було збережено безліч людських життів «без пролиття жодної краплі американської крові». Водночас Трамп зауважив, що така ситуація є підставою для скасування санкцій проти Туреччини, які були оголошені раніше, принаймні до того, «як трапиться щось, чому ми не будемо раді». Одночасно з цим поблизу сирійського міста Кобані, що в північно-східній частині країни, вже почали розгортатися підрозділи військової поліції ЗС РФ. Згідно з домовленостями з турецькою стороною вони мають забезпечити виведення курдських сил із Сирії.