Надійний статус УБД

12 Вересня 2019, 17:28

Замислитися над цим питанням змусила інформація, яку офіційні служби поширили перед обміном із Росією. Серед доволі відомих прізвищ тих, кого Україна готувала на обмін, була жінка, котра, як зазначено в списках, після звільнення зі слідчого ізолятора вільно проживала в місті Бахмуті з 2017 року. Це справді здивувало: чому людина, яка не перебуває за ґратами, не може самостійно виїхати до будь-якої країни, якщо хоче? А головне, що саме вона вчинила, що за неї готові віддавати політичних заручників та військовополонених? Це здавалося не дуже логічним. А згодом підтвердилося, що 37-річна Ганна Дубенко все ж таки не потрапила в літак до Москви, бо в остаточних списках її вже не було.

 

Але історія доволі цікава. З’ясувалося, що Ганна — колишня військова ЗСУ, ще до початку заворушень навесні 2014-го вона багато років служила у місцевій частині зв’язківцем разом із чоловіком-офіцером. Контррозвідка затримала її через фіксування фактів передачі інформації про українську армію на електронну пошту бойовикам. Начебто в неї зав’язався інтернет-роман із військовим з-поміж сепаратистів, якому жінка й передавала необхідні йому відомості. Така зрада Дубенко коштувала багато: майже на два роки жінка потрапила до слідчого ізолятора, весь цей час не могла повноцінно спілкуватися з неповнолітньою дитиною, а чоловік із нею розлучився.

 

Читайте також: Здолати апатію

 

Перебуваючи в СІЗО, Ганна чітко ідентифікувала себе з певною стороною конфлікту: збереглося відео, де вона звертається через якогось журналіста до людей із проханням передавати допомогу «русскім парням», які сидять у сусідніх із нею камерах. У цей час, за свідченнями працівників Червоного Хреста, які постійно моніторили перебування людей у місцях несвободи, особливо в прифронтових населених пунктах, більшість підозрюваних, яким закидали злочини проти держави (участь у проведенні референдуму чи воєнних діях, шпигунство чи причетність до сепаратизму), подавали заяви на включення їх до списків на обмін із Росією. І багато хто потрапляв до них, хоча інколи від обміну відмовлялися просто під час процесу, як, наприклад, сталося з колишнім міським головою Торецька Володимиром Слєпцовим. Але Дубенко не хотіла чекати так довго.

 

Понад те, через перебування батьків і дитини на звільнених територіях вона не бажала виїжджати звідти без права на повернення. Тому, прорахувавши всі варіанти, визнала свою провину. Суд узяв до уваги, що вона раніше не була засуджена, виховує дитину та… має статус учасника бойових дій, який у перший рік війни отримали майже всі працівники військових частин прифронтових міст без урахування їхньої громадянської позиції. До речі, у таких частинах досі успішно працюють ті, хто відверто підтримував бойовиків, у вільний від служби час носив їм на блокпости харчі й ходив на проросійські мітинги. Підвести під кримінальну відповідальність таку діяльність навряд чи вийде, але наявність у цих «патріотів» статусу, за який досі часто доводиться судитися рідним загиблих добровольців, відверто дратує місцевих активістів. Ганні присудили реальний термін три роки, який вона, за законом Савченко, на той момент уже відсиділа в слідчому ізоляторі. Дубенко виявилася некорисною в обміні. Поява її прізвища в обмінному списку 2019 року, мабуть, для неї самої була несподіванкою. Звісно, через скоєний нею злочин військового звання її позбавили, але чи не залишився в неї статус учасника бойових дій? Бо, виявляється, причини забрати його навіть у зрадників, хоч як дивно, треба дуже ретельно шукати.

 

Два роки тому Кабмін унормував питання позбавлення статусу учасника бойових дій, внісши відповідні зміни до своєї постанови від 20 серпня 2014 № 413. Так, згідно з урядовою постановою від 18 жовтня 2017 № 789 позбавити статусу УБД може комісія або міжвідомча комісія у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції (якщо хоч один із пунктів відсутній, позбавити статусу неможливо). А також через виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в АТО, або подання недостовірних даних про особу та подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій. У справі Ганни Дубенко, найімовірніше, йдеться про злочин середньої тяжкості, бо покарання призначили менш як п’ять років. Тож позбавляти цього статусу чи ні в цьому випадку лишається виключно на розсуд комісії, яка його надавала.

 

Читайте також: Ветерани поза чергою

 

Але людини з таким прізвищем у списках пільговиків за місцем проживання, тобто в Бахмуті, немає. Чиновники стверджують, що відсутня й інформація про рішення позбавити громадянку Дубенко статусу УБД. Згідно із законом таке рішення ухвалює комісія, яка його надала, або її правонаступники. Вона ж інформує, як зазначено в постанові, «у місячний строк Державну службу в справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування пільговика на обліку про позбавлення статусу учасника бойових дій». Якщо статус був, але інформації про нього немає навіть в архівах, залишається варіант, що Дубенко оформила його, наприклад, за місцем фактичного перебування в іншому місті чи навіть області. І не факт, що після суду її позбавили цього статусу.

 

Виходить, теоретично людина, яка під час війни працювала на ворога, може законно залишатися в статусі учасника бойових дій української армії. І є статус чи немає, дізнатися складно, принаймні громадськості. Для цього треба подати офіційні звернення: спочатку щоб дізнатися, яка саме комісія надала статус УБД, а потім уже до підрозділів та департаментів населених пунктів. І не факт, що таку інформацію можна отримати щодо всіх військовослужбовців, особливо якщо це намагатимуться зробити звичайні активісти. Хоча певна бюрократична плутанина існує навіть для фахівців. Були спроби впорядкувати цей процес, створивши «E-кабінет ветерана»: тодішній міністр у справах ветеранів Ірина Фріз обіцяла до літа 2019-го створити єдиний реєстр ветеранів. Вона зізнавалася, що навіть працівники її міністерства не мають повноцінної інформації про категорії ветеранської спільноти. Наприклад, знайти дані про військових, які померли від поранень уже після закінчення служби, або статистику суїцидів ветеранів просто ніде. Але створити реєстр поки що не встигли, міністерство об’єднали з іншим, тому про подальші тенденції говорити складно. Кілька років тривало обговорення вимог громадських організацій щодо створення відкритого реєстру учасників бойових дій задля контролю та запобігання наданню статусу липовим ветеранам, але держава не згодна оприлюднювати цю інформацію, бо річ не тільки в особистих даних, а й у секретності деяких відомостей. За офіційною статистикою, на 1 липня 2019 року статус УБД надали 369 270 бійцям, 262 особи позбавили його. І чи є серед них Ганна Дубенко та інші зрадники України, невідомо.