Звичайно, образливо та сумно, коли тебе намагаються уявити таким собі перекотиполем, якому в історичному сенсі немає чим похизуватися чи помилуватися. Тим, хто народився й виріс на Донеччині або Луганщині, таке відчувати, особливо останніми роками, не дивина: тільки лінивий не дорікав і безкультур’ям, і браком справжньої історичної спадщини. Справді, багато хто славну давнину, якої тут, по правді кажучи, зовсім не бракує, і не сприймає як власне коріння внаслідок багатьох трагічних історичних моментів. Бо перервати зв’язок поколінь тут вдалося навіть не двічі або тричі. Але те, що мешканці прифронтових населених пунктів стають на захист своєї спадщини, у конкретному випадку пов’язаної з початком ери розвитку промисловості, доводить, що є щире бажання не допустити цього розірвання ще раз.
Майже одночасно у двох невеличких населених пунктах Донеччини громадськість почала бити на сполох. У Новгородському, яке розташоване безпосередньо на лінії фронту, активісти тимчасово зупинили розібрання на цеглини історичної будівлі млина Пітера Діка. Цю споруду, як і кілька тих, що ще залишилися в Новгородському, побудували 1903 року німці-меноніти, що й заснували сучасне селище, відоме в ті часи як Нью-Йорк. Новий власник будівлі, яка стала своєрідною візитівкою українського Нью-Йорка, на цінність споруди не звертав уваги. Млин Діка фактично пережив три війни, але може зникнути з мапи міста із суто фінансових причин. Цікаво, що місцеві краєзнавці розповідають, як одного разу цю споруду вже хотіли знищити: перед відходом Червона армія планувала підірвати будівлю, але люди стали навколо неї щільними колом, щоб зберегти врожай і не дати померти з голоду своїм дітям. Утім, правових важелів заборонити знищення млина немає, адже будівля досі офіційно не оформлена як цінність. На жаль, величезна кількість пам’яток, зокрема й промислової культури, на Донеччині роками руйнувалася без встановлення їхнього статусу.
Читайте також: Бахмут. «Ми Прага, ми Європа!»
Після зібрання місцевого активу було вирішено накласти тимчасовий мораторій (два тижні) на руйнування млина. Водночас влада розпочала процес надання йому офіційного статусу й стала думати, за які гроші викуповувати та реставрувати історичну будівлю. Про перші кроки селищна рада Новгородського повідомила на своїй сторінці в соцмережах: «Відбулося виїзне засідання консультаційної ради з охорони культурної спадщини при ВЦА м. Торецьк із залученням фахового спеціаліста Донбаської національної академії будівництва і архітектури, члена консультаційної ради при Донецькій обласній державній адміністрації, Донецькій обласній ВЦА на об’єкти комплексу млина ТОВ «Нью-Йорк Агро-Інвест». Під час технічного обстеження млина Пітера Діка було доведено його історико-культурну цінність. Млин Діка є німецько-менонітською європейською спадщиною смт. Новгородське, невід’ємною частиною архітектурного та науково-технічного надбання селища. Виїзне засідання консультаційної ради розпочало процедуру надання млину статусу пам’ятки історії та архітектури. Новгородська селищна рада підготувала звернення до власників об’єкта, правоохоронних органів, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про необхідність припинення будь-яких робіт із демонтажу будівель і дотримання Закону України «Про охорону культурної спадщини». У Новгородському вважають, що загальними зусиллями європейська культурна спадщина має посісти своє почесне місце серед здобутків країни. Адже європейська Донеччина — це той вектор, яким неодмінно рухатиметься Українська держава.
В іншому населеному пункті, Часовому Ярі, мешканці намагаються врятувати від «поглинальника земель та будівель» — місцевого вогнетривкого комбінату — унікальну сітчасту вежову конструкцію системи інженера Шухова. Її утворюють пересічні прямолінійні стрижні, що тягнуться вздовж однопорожнинного гіперболоїда. Винахід був запатентований у 20-х роках минулого сторіччя, в Україні таких конструкцій лише 11, одна з них — на території Часовоярського вогнетривкого комбінату. Через зменшення обсягів виробництва підприємство останнім часом фактично знищує всі наземні будівлі, перетворюючи території виключно на місця видобутку глини. Але місцеві активісти не згодні втрачати унікальну вежу, тому теж розпочали процес офіційного надання споруді статусу пам’ятки. Комбінат повідомили про початок процедури оформлення об’єктів для внесення їх до реєстру пам’яток історії та архітектури, а також про те, що кілька об’єктів на території підприємства входять до переліку зон охорони культурної спадщини та історичних ареалів, що було затверджено ще 2015-го. Влада на рівні міста й району активно підтримує громадськість.
Але навіть якщо вдасться швидко надати об’єктам офіційного статусу, то громадам буде нелегко відшукати гроші для відновлення і збереження пам’яток. Наразі процес пошуку рішення триває, активісти намагаються стукати в різні двері: шукати меценатів, інвесторів, проекти, щоб не позбавити рідні населені пункти важливої пам’ятки історії, а своїх нащадків — права на історичну пам’ять.