Учора сніг сипав від блідого світанку приблизно до восьмої вечора, і виявилося, що для 27 лютого це рекордні снігові опади від часу, коли їх почали вимірювати. Перед сном визирнув у вікно: проїжджа частина була вже очищена. І навіть тротуар під будинком. Уночі чув, як їздять снігоочисна техніка та машини, які розсипають сіль, а коли вранці протер очі й визирнув у вікно, дорога була вже чорна. Тротуар із того боку вулиці, яким мало хто ходить, теж був очищений. Я начебто давно мав звикнути до цього, але вправність, із якою міські служби дають собі раду зі снігом, завжди пробуджує в мені певний подив. Так у мені озивається дитина «реального соціалізму», за якого щозими можна було почути по радіо новину, що й цього разу «зима заскочила дорожні служби зненацька». Ранок був сонячний і, як повідомили в новинах, морозний — 11 градусів. Попиваючи каву, подумав, що варто піти на прогулянку до мого улюбленого парку імені полковника Семюела Сміта, який тягнеться довгою штучно насипаною косою вздовж берега озера Онтаріо.
Читайте також: Цвях у черевику
Телевізійні мережі CNN і BBC повідомили, що президент Трамп невдоволений браком прогресу на переговорах, урвав зустріч із північнокорейським диктатором Кім Чен Ином і повертається до Вашингтона.
А тим часом в американському Конгресі на Капітолійському пагорбі слухали свідчення такого собі Майкла Коена, колишнього адвоката містера Трампа і, як кажуть про нього ЗМІ, його «фактотума». Мабуть, це абсолютно випадковий збіг, що Палата представників постановила розпочати слухання Коена в перший день зустрічі Трампа з Кім Чен Ином. А може, і ні. Містер Коен зізнався під присягою, що його багаторічний працедавець Дональд Трамп — «брехун, ошуканець, а ще й расист». Усі провідні американські ЗМІ цитували великими літерами саме цей фрагмент свідчення відомого адвоката. Щоправда, республіканці — члени Палати представників американського Конгресу зауважили, що містера Коена недавно засудили до трьох років ув’язнення за… надання у 2017‑му неправдивих свідчень, власне, цьому самому Конгресу. Що ж, не знаю, чи є щось конструктивне в тому, коли один брехун каже про іншого, що він брехун, а той, інший, відповідає, що… та ви вже знаєте, що далі. Проблема лише в тому, що цього разу містер Коен показав ще й рахунки та копії чеків, виданих за його послуги містерові Трампу.
А тим часом у рідній Україні теж є кілька нових скандалів, про які, втім, не писатиму, бо ви всі знаєте про них краще за мене. Інакше кажучи, того сонячного зимового дня і у великому світі, і в трохи меншому життя плинуло, як сказав би цинік, «нормально». Після тієї дози важких для травлення новин пішов до парку імені полковника Семюела Сміта. Його, на щастя, не розчищали, тож я бродив по коліна в снігу, що іскрився на сонці.
Небо світилося блакитно-бірюзовою барвою, а десь на обрії можна було помітити кілька біло-сірих пухнастих хмар. Усе те мало точнісінько такий вигляд, як на картинах французького художника доби рококо Жана-Антуана Ватто. Я йшов неквапом, глибоко дихав і почувався щоразу краще. Після 20 хвилин інтенсивної прогулянки вени та артерії стають еластичними й більше розтягуються, у результаті кров набагато швидше потрапляє до всіх закутків нашого тіла. Збільшення отриманої завдяки цьому енергії покращує самопочуття та запобігає появі втоми. Фізичні зусилля, навіть у такій поміркованій дозі, як прогулянка, безперечно, позбавляють стресу, можуть вилікувати від безсоння і навіть допомагають уникнути депресії.
Півгодинна прогулянка серед сповненої оптимізму природи позитивно впливає й на наші розумові здібності. Ми живимо киснем мозок і даємо йому відпочити, відшукуємо для нього нові стимули, про які не пам’ятаємо щодня.
Читайте також: Горила
Фізичні зусилля, а з ними й збільшення припливу крові сприяють виділенню ендорфінів. Ці гормони, а їх, здається, щонайменше 20 різновидів, породжують у нас добре самопочуття і задоволення собою. Спричиняють ейфорійні стани, через що їх і називають гормонами щастя. Притлумлюють відчуття скутості та болю. Одне слово, значно поліпшують настрій. Ідучи парком і відчуваючи вплив природи, лише начебто поневоленої зимовим морозним повітрям і товстим шаром снігу, піддаючись впливу ендорфінів, я крок за кроком утрачав зі свого радара Майкла Коена, Дональда Трампа, президента Порошенка та сина його бізнес-партнера Гладковського, всі можливі скандали разом із Євробаченням.
Інтелектуальне заціпеніння і пов’язаний із ним метафізичний біль мало-помалу теж минули. Я почувався щоразу краще, був сповнений особливого чару й відчуття незвичайного спокою.
Підходячи до кінця мису, помітив поодаль постать із двома собаками й почув жіночий голос, який гукав одного з них: «Софіє, Софіє!». Я трохи здивувався, що дебелий ньюфаундленд має таке значуще для кожного православного ім’я Софія, яке означає мудрість. Коли ми порівнялися, власниця собак замість типового в таких ситуаціях вітання «Hello!», усміхнувшись, сказала: «What a beautiful day!» («Який гарний день!»), на що я з усмішкою неквапом відповів: «Very beautiful, indeed» («Справді дуже гарний»).