Минає тиждень, як завершилася наша подорож Україною та Польщею. В Україні були понад три тижні, у Польщі — тиждень. То був позитивно насичений час: пізнавальні мандрівки, цікаві зустрічі, відвідини театрів, кінотеатрів, мистецьких виставок, насолода гарною осінньою погодою.
У Торонто це Indian summer, у рідному краї кажуть бабине літо. Я й сам не знаю, звідки взялися ті назви, але означать точнісінько те саме: прощання з літом і думки про осінь, інколи гарну, як звичайно буває в Канаді, інколи вітряну та сльотаву, яка часто трапляється на Батьківщині.
У вівторок вранці, хоча нам і дошкуляє порушення біоритмів унаслідок далекого перельоту, вирішуємо поїхати до заповідника «Маунтсберг» за 70 км на захід від Торонто. Дуже тепло, а дерева щедро вкриті зрілою жовтістю, інколи червінню. Це найкрасивіша пора року. Ходимо кілька годин лісом, хоча вдома на нас чекають справи, які треба залагодити, зрештою, нас не було понад місяць. Хочеться урвати ще один сонячний день на занурення в природу.
Цей тиждень якось затягнувся. Мабуть, тяжке переживання зміни часу забирає в мене всі сім днів: день на кожну годину різниці. Відкладаю справи на потім, зрештою, куди мені спішити? Якщо міг бути цілий місяць у Європі, кілька розтягнених у часі днів не повинні багато змінити.
Читайте також: Країна баби Василини
Ранкова кава, машинально вмикаю телевізор, CNN, а там… знову Трамп. Ловлю себе на думці, що за місяць тільки раз бачив президента США, коли він промовляв в ООН. Яка ж то полегкість — мати змогу не тільки не чути його, а й не чути про нього. Але CNN не дає мені забути про Трампа, хіба що, може, я забуду про сам канал? Так, життя без новин CNN — це світ доброї ранкової кави у кав’ярні, зустрічей із приятелями, неспішного валандання містом, роблення того, що треба, але ж те, що треба, — зрештою, наш вибір.
Осінь — це ще пора й інших виборів. Тих «найважливіших», до Палати представників і Сенату США, «важливих» до органів місцевого самоврядування в Польщі, і, може, не найважливіших, але безпосередньо дотичних до нас виборів до міських рад у провінції Онтаріо. Кожні з них мають свою ставку, драматургію, а в кінці результати. У США йдеться про контроль над обома палатами американського парламенту, а отже, про те, хто матиме законодавчу владу. Чи республіканці збережуть свій контроль, а чи демократи переламають владу щоразу більш протрампівської за своїм духом Республіканської партії? Те, що там станеться невдовзі, матиме глобальні наслідки, принаймні до найближчих президентських перегонів 2020-го.
Вибори в Польщі — це боротьба за контроль над регіональними органами самоврядування та владою міст, а отже, і контроль над фінансовими потоками, які надходять завдяки програмам Європейського Союзу. Усе свідчить, що урядова партія «Право і справедливість» поширить свій вплив і контроль над великими територіями країни, а опозиція нею і залишиться в тих регіонах, де поки що має владу. Що ж, видається, що своєю не дуже конструктивною політикою «Громадянська платформа» та її союзники призведуть до втрати того, що вони мають тепер. І тоді для ПіС та її прихильників настануть тлусті роки влади в органах самоврядування, а там, як кажуть у народі, містяться справжні «поклади».
Тиждень перебування в Польщі й тільки побіжне спостереження дали змогу зрозуміти, як глибоко поділена країна та як на посиленні тих поділів будують виборчу кампанію кандидати до органів самоврядування. На цьому тлі вибори до рад, органів самоврядування та на посади мерів міст в Онтаріо видаються дріб’язком. По-перше, до органів місцевого самоврядування кандидати балотуються як окремі особи, а не як представники політичних партій. В органах самоврядування немає місця для політичних партій або інших організованих груп, натомість є місце тільки для ГРОМАДЯН, які прагнуть присвятити свій час, знання та досвід кращому функціонуванню громад, у яких живуть і працюють. Не менше й не більше. Про що, наприклад, дискутують кандидати на посаду мера найбільшого міста не тільки Онтаріо, а й Канади — Торонто?
Читайте також: Рондо а-ля Лозниця
Я слухав дебати двох найповажніших претендентів: теперішнього мера та його колишньої близької співпрацівниці, а сьогодні претендентки на його місце. У принципі обоє говорили про одне, хоча мають різні рецепти реалізації своїх планів. Головне завдання — будівництво більшої кількості доступного широким верствам житла. Торонто — найдорожче місто Канади, тому придбання першого власного помешкання стає викликом для молоді й часто потребує ще й значної підтримки з боку родини. Друге завдання — розвиток міської інфраструктури, а надто будівництво й модернізація доріг, а також розвиток громадського транспорту. Третє — турбота про максимальну безпеку жителів торонтської агломерації. На ці три стовпи спираються виборчі програми всіх кандидатів, різняться тільки масштаби обіцянок, необхідних коштів і часові перспективи, потрібні для їх реалізації. Територія та масштаб виборів обмежені, але немає в них місця для партійного політиканства. Може, через те атмосфера не дуже агресивна й навіть трохи сонна, а може, ще й тому, що осінь, а попереду зима, яка триває тут дуже довго, бо аж до квітня.
Отже, час покласти край роздумам про милі серцю подорожі й подумати про перегони, які відбудуться незабаром, бо демократія хоч-не-хоч спокою не дає й вимагає від нас не тільки громадянської активності, а й громадянської пильності.