Усе це тривожно. 2008-го російські військові навчання на Північному Кавказі передували війні в Грузії. Поки військову техніку переправляють на схід, старенькі танки T-62 були помічені у вагонах вантажного потяга, що прямував на південь, у бік України. Як слід було очікувати, у відповідь на вбивство Олександра Захарченка, лідера сепаратистів російської маріонеткової держави на Донеччині, почали лунати войовничі заяви. Крім того, Росія намагається розпалювати кризу на Азовському морі (на схід від окупованого Криму), створюючи перешкоди для морської торгівлі України. Одне слово, якщо Кремль захоче гострої ескалації конфлікту із Заходом, матиме і привід, і всі необхідні засоби.
То й що? Росія й так давно регулює свої відносини із Заходом як заманеться. Кремль вирішує, коли має стати гаряче, а коли збивати температуру. Нам, країнам — членам Європейського Союзу й НАТО, лишається замислено чухaти голови й сперечатися, якою має бути реакція. Якщо влада нічого не робитиме, це заохотить росіян до подальших провокацій. А реагуватиме надто бурхливо — західні лідери видаватимуться параноїками та втратять довіру народу.
Вочевидь, наразі Захід реагує замало. Атаки росіян проти нього стали такими звичними, що він уже не зважає. Хоч би до чого докопався Роберт Мюллер у своєму розслідуванні, рівень втручання росіян у політику США, про який ми вже знаємо, і без того шокує, хоч раніше таке здавалося немислимим. На початку серпня очільники американських спецслужб повідомили, що ці дії тривають.
Росія підживлює антимігрантські настрої в Німеччині та Швеції, а також прагне завадити угоді між Грецією та Македонією про назву колишньої югославської республіки. Росіяни підтримували каталонських сепаратистів, намагалися організувати переворот у Чорногорії, використали нервово-паралітичний агент для замаху на вбивство у Великій Британії, а також планують прокласти Балтійським морем другий газопровід до Німеччини, щоб нашкодити Україні. До того ж Росія підтримує режим у Сирії, що нищить місцеве населення, а ще розгортає військову присутність у Лівії.
Якщо зібрати ці повідомлення докупи, то вони одурманюють мозок. Куди тільки Росія не встромила свої пазурі. Кремлівські шпигуни безкарно діють, де схочуть. Повсюди зрадники. Протидіяти марно. Здається, ми приречені. Власне, таких настроїв Кремль і домагається. Проте не слід піддаватися. Не забуваймо: російська економіка становить одну п’яту американської (з урахуванням відмінностей у купівельній спроможності). Військовий бюджет Росії зменшується, а не зростає, принаймні згідно з офіційними даними. Створена Путіним і його поплічниками політична система нині переживає період стагнації, а не стабільності. Економіка недиверсифікована: повністю залежить від цін на нафту й газ. Атаки й витівки виходять успішними не тому, що Росія сильна, а тому, що Захід слабкий.
Як це виправити, залежить від нас. Діймо злагоджено та стійко: берімо ініціативу у власні руки, лоскочучи росіянам нерви. Наприклад, США може посилити військову допомогу Україні, це дало б змогу уникнути ескалації конфлікту на Сході. Якби Українська православна церква домоглася повної автономії та розірвала остаточні канонічні зв’язки з Московським патріархатом, це стало б важливою символічною подією, що поклала б край фальшивій церковній зверхності Росії. Та передусім Заходу треба розчистити фінансову систему, яка дає змогу найбільшим пройдисвітам (зокрема, заможним росіянам) красти й ховати гроші, а тоді качати права. Як це відбувається, детально розписано в новій розгромній книжці «Moneyland» журналіста Олівера Баллоґа. До зими це видання має лежати на столі в кожного нашого можновладця.
————-
Із 11 до 15 вересня 2018 року в Сибіру та на Далекому Сході Росії відбуватимуться військові навчання «Восток-2018». Міністр оборони РФ Сєрґєй Шойґу вже анонсував, що це мають бути наймасштабніші військові маневри в Росії з 1981-го, коли там проводили навчання «Запад-81» за участю армії та флоту СРСР і країн Варшавського пакту. До цьогорічних навчань залучать 300 тис. військових, 36 тис. одиниць військової техніки та понад 1 тис. одиниць авіації. Разом із росіянами в заході братимуть участь монгольські та китайські військові. Саме участь останніх (анонсовано 3,2 тис. китайських військовослужбовців) і насторожує багатьох дослідників та експертів. Сходознавець Васілій Кашин у коментарі The Wall Street Journal каже, мовляв, поки що немає нічого на папері, однак Росія та Китай створюють «де-факто військовий альянс». І Пекін, і Москва нині прагнуть сигналізувати Вашингтону, що напруженість у відносинах з останнім штовхає їх до зближення. Як зазначає видання, Росія намагається посилювати відносини з країнами Сходу ще з часу анексії Криму та санкцій, які застосували до неї США у зв’язку з цим.