Цього року до Європейського Союзу прибуло трохи менш як 40 тис. осіб, що насправді є лише частиною тієї кількості біженців, які потрапляють до Європи в момент реальної міграційної кризи. Берегова охорона Лівії працює ефективно, стабілізувалася ситуація на грецько-турецькому кордоні, сирійські біженці, які втікали від війни, починають повертатися до своїх домівок. Досить загрозлива ситуація в Італії, де перебуває півмільйона мігрантів, із яких значна частина має намір потрапити до Німеччини чи Франції. У зв’язку з цим уряд Чорногорії готується побудувати паркан на кордоні з Албанією, щоб запобігти проникненню нелегальних мігрантів.
Улітку мільйони туристів знову планують подорож до моря. Переговори та угоди, укладені між канцлером Німеччини Анґелою Меркель і баварським міністром внутрішніх справ Горстом Зеегофером, можуть спровокувати ефект доміно, який призведе до посилення контролю на внутрішніх кордонах держав ЄС не тільки для мігрантів, а й для європейців. Особливу тривогу з цього приводу висловлює Австрія. «Федеральний уряд готовий вживати заходів для захисту нашого південного кордону», — йдеться в заяві голови тамтешнього уряду Себастьяна Курца. Найбільше мігрантів до Німеччини їде з Австрії. До ЄС вони потрапляють через кордони Греції та Італії.
Читайте також: Празька весна 1968 року
Рішення німецького уряду створити на кордоні центр для повернення мігрантів також схвально сприйняв чеський прем’єр Андрей Бабіш. «Цілком очевидно, що той, хто висадився в територіальних водах Італії чи Греції, не має права обирати місцем проживання Німеччину. Мабуть, Італія та Греція це зрозуміють і закриють для мігрантів кордони», — заявив він. А поки що незрозуміло, яким чином мають функціонувати «транзитні центри». Сум’яття вніс міністр внутрішніх справ Зеегофер, який заявив, що в німецьких транзитних центрах мігранти не повинні утримуватися примусово. Такий підхід ставить під сумнів їхню суть.
Таким чином, Німеччина за три роки суттєво змінила свою політику щодо мігрантів. На її кордоні знову діятимуть передбачені законом обмеження, а на кордоні з Австрією з’являться «транзитні центри». Уже ці заходи призводять до невизначеності. Виникає побоювання щодо появи ефекту доміно, а також щодо подальшого існування Шенгенської системи, яка десятиліттями використовується для вільного та швидкого переміщення осіб, капіталу, товарів і послуг всією територією ЄС.
Побоювання все ж таки не повинні справдитися. Дійсно, Німеччина висилатиме: а) мігрантів, які подали заявку на притулок в іншій країні, що входить до ЄС, і надали свою біометричну інформацію, як-от відбитки пальців; б) мігрантів, які раніше вже були депортовані з Німеччини, проте безперешкодно знову сюди повернулися. А таких налічується тільки 20% загальної кількості всіх, хто вже потрапив сюди. Саме в цьому полягає головна проблема. Кожен мігрант усвідомлює, що на шляху, наприклад, із Сицилії до Німеччини його мають десь зареєструвати й зібрати біометричні дані. Якщо ж йому вдасться уникнути цього, тоді не буде законних підстав для того, щоб видворити його з Німеччини. З цієї причини 80% тих, хто дістався до Німеччини, не мають реєстрації. У таких мігрантів не виникає проблем, і з цим нічого не вдіє навіть кардинальна зміна німецької міграційної політики.
Читайте також: Захід змінюється
Як і попередні антиміграційні заходи, нововведення мають продемонструвати більше рішучості, але, безумовно, мова не йде про масштабні поліцейські акції. Все ж таки сподіваюся, що в довгостроковій перспективі це приведе до зменшення масштабів міграції та збільшення відповідальності держав за зовнішні кордони Шенгенської зони. Розкіш ліквідації внутрішніх кордонів між державами ЄС може мати сенс лише в тому випадку, якщо зовнішні перебувають під надійною охороною.