Причиною стала постанова уряду США про нульову толерантність до нелегальних іммігрантів із Центральної Америки, які намагаються перетнути південний кордон США. Втілення в життя принципів цієї політики означає суворе виконання приписів права під час заяви іммігранта на кордоні про надання йому статусу «втікача». Всіх дорослих затримують у так званих «центрах утримання», де вони чекають розгляду в еміграційному суду своїх заяв про притулок. Якщо з дорослими є діти, родини роз’єднують і діти потрапляють до спеціальних осередків, призначених тільки для неповнолітніх. Нещадне виконання цього пункту призвело до великої кризи, протягом тижня понад 2 тис. дітей відокремили від їхніх опікунів. Отакі-от факти, і їхня інтерпретація вкотре призвела до політичної баталії між тими, хто за, і тими, хто проти. Поділи відбуваються не тільки вздовж партійних ліній, а навіть у родинах, і то такою мірою, що дружина Трампа Меланія і його донька Іванка публічно зайняли позицію, яка суперечить позиції президента. В результаті гострої критики Трамп видав наказ припинити відокремлення дітей від батьків-матерів, але постанова президента не може мати зворотної дії, тож понад 2 тис. дітей і далі перебувають окремо від своїх батьків-матерів чи опікунів і невідомо, що робити з цим результатом.
Я не переказуватиму думок коментаторів про всі можливі політичні й правові варіанти вибору, тільки скажу, що мені стає просто недобре, коли слухаю їх. Галас, ненависть, маніпуляції уявленнями, маніпуляції фактами ― геть усе, що можна уявити собі. Вирішення проблеми нелегальної імміграції до США не видно, і ми ще довго не побачимо його, бо це вже метапроблема, вигідна димова завіса для, як каже моя дружина, затемнення проблем і викликів, перед якими стоять Америка і світ. Щоб бодай на хвилину втекти від них, ― адже медіа щокроку товаришать нам, ― треба знайти собі якусь ідею-фікс, якусь пусту дрібничку, що займе нашу увагу, наші руки, скерує думки в зовсім іншому напрямі. Мої щоденні прогулянки над озером становлять певний вихід, навіть якщо лише короткочасний, але прогулянки не стають на заваді думкам, які нуртують у голові. Треба взятися за якесь банальне, нескладне завдання. І тут мені прийшов на поміч комод.
Читайте також: Щоб ти жив за цікавих часів!
У «доброчинній крамниці» Армії Спасіння, куди ми віддаємо одяг і всякі предмети, які втратли привабливість для нас, але ще може послужити іншим, я побачив комод, що привернув до себе увагу своєю ясною простотою і певним чаром. Ці меблі темної каштанової барви, виготовлені на переламі 1950―1960-х років, були в доброму стані, хоч і не дуже добре доглянуті, і, мабуть, провели останні роки десь у підвалі, перше ніж потрапили до Армії Спасіння. Ціна була більш ніж приступна (27 дол. CAD), тож, не довго думаючи, я купив собі комод, що вже кілька днів займає мою голову та руки, а найголовніше ― час, відволікаючи мене від нестерпних «екстрених новин» ABC, CNN, NBC та інших головних американських інформаційних мереж.
Оксфордський словник англійської мови подає серед інших таке значення слова «commode»: «Меблі з шухлядами та полицями в спальні; своєрідна шафа з шухлядами у вітальні. Слово походить від французького слова зі значенням «зручний» або «підходящий», яке своєю чергою походить від латинського прикметника commodus із десь такими самими значеннями».
Історично, а отже, десь від XVIII ст., комод займав особливе місце в кімнаті, для якої був призначений. Звичайно його ставили між вікнами, а над ним вішали велике блискуче дзеркало. А якщо розставляли меблі по-іншому, два комоди ставили обабіч каміна або ж комод займав центральне місце на одній стіні кімнати.
За наших егалітарних часів комоди досконало виконують свою роль у спальнях і гардеробах. Величезна перевага комода полягає в тому, що окремі предмети одягу ― білизна, шкарпетки, майки ― мають свої окремі шухляди, тож підтримувати лад серед одягу стає дуже легко.
Читайте також: Виборчі роздуми політичного безхатька
Кожен комод можна перетворити в невеличкий шедевр мебльового мистецтва, що стилем і характером пасуватиме до кімнати, де стоятиме, і задовольнятиме навіть найвимогливішого власника, який користатиметься ним.
Придбання комода вочевидь було тільки першим кроком у напрямі його одомашнення. Я вирішив відсвіжити лак (1 бляшанка 28 дол.) і замінити ручки п’ятьох шухляд (35 дол.). Тож отак я інвестував в оновлення вдвічі більше, ніж заплатив за самі меблі. Не знаю, чи це добра інвестиція, але мій новий проект під девізом «комод» дуже поглинає мене і водночас тішить.
У перерві між черговими шарами лаку я знічев’я ввімкнув CNN, і що, по-вашому там знайшов? Ніяких змін, і далі криза на південному кордоні. Добре відомі коментатори міркують про те, що постанова Трампа припинити відокремлення дітей від батьків-матерів запровадила ще більшу плутанину.
Отже, повертаюся до комода, що всякчас вимагає моєї уваги і трохи праці, але завтра чи післязавтра він буде готовий, і що тоді? Доведеться шукати іншої банальної нескладної роботи для рук, що відволікає від важливих тем, які все-таки не покидають нас, дарма що надворі чудове літо.