Дія цілком природна й очевидна. Ходити може кожен, це не вимагає ані вмінь, ані техніки, ані спритності, ані грошей. Достатньо тіла, простору й часу. Все дуже просто, треба лише усвідомити той стан і засвоїти його як свій звичай. Ходьба не вимагає нічого, крім твого тіла, тобі не потрібні ані широта знань, ані мудрість прочитаних книжок, достатньо двох ніг і широко розплющених очей, щоб спостерігати зміни в краєвиді, який проминаєш. Найчастіше я ходжу до свого улюбленого парку над озером Онтаріо. Протягом 25 років на краю історичного парку в озеро звозили цеглу та бетон із розібраних будинків, асфальт із ремонтованих шляхів, землю з траншей під нові фундаменти. Це робили довго й терпляче, створюючи штучний півострів у формі півмісяця завдовжки майже 2 км.
1996 року там відкрили парк Полковника Семюела Сміта, і він одразу почав приваблювати довколишніх любителів природи. У парку, де багато буйних трав, розлогих кущів і невисоких дерев, знайшли собі притулок тваринки, є принаймні по одній родині бобрів та лисиць, трохи зайців, чимало білочок, а в ставках риба, черепахи, качки, лебеді й гагари. Під час сезонних перельотів над озером у парку затримуються сотні птахів. Щоранку можна здибати міських «мисливців» із біноклями та фотоапаратами з великими об’єктивами: вони годинами чекають миті, коли можна вполювати зображення птаха. Кажуть, що в парку можна почути спів 268 видів птахів. Не знаю, скільки їх цієї пори року, але чудові мелодії підносяться аж до небес. Сьогодні, йдучи вздовж берега озера, я помітив нову інформаційну дошку: «Попереду зона спостереження птахів.
Читайте також: Іделаісти і прагматики
Від середини до кінця травня тут зупиняються відпочити кроншнепи під час міграції з місць зимівлі в Південній Америці на північ до місць розмноження вздовж західного узбережжя Гудзонової затоки в Канаді. Будь ласка, допоможіть нам зберегти їх. Не турбуйте птахів, які відпочивають. Тримайте своїх хатніх тварин на повідку».
Я не знаю, який вигляд мають кроншнепи і як вони співають, але старався йти мало не навшпиньки, щоб, борони Боже, не порушити спокою тимчасових мігрантів. Певної миті гучно задзвонив мій телефон, я почув голос доньки, яка дуже полюбляє несподівано зателефонувати серед дня й запитати, що в мене нового. Відповів, що саме йду тихенько парком, намагаючись не сполохати захованих у травах кроншнепів. Оля засміялася й мовила: «Ти там птахів виглядаєш, а всі світові ЗМІ пишуть, що за можливість зустрічі президента Порошенка з президентом Трампом заплачено $400 тис.». Я здивувався й пообіцяв, що, тільки-но повернуся додому та до медіа-дійсності, подивлюся, про що йдеться в цій новині дня.
Відкривши Facebook, прочитав: британська телерадіокомпанія BBC повідомила з посиланням на власні джерела, що особистий адвокат Дональда Трампа Майкл Коен отримав секретний платіж у розмірі $400 тис. або $600 тис. за організацію першої зустрічі Петра Порошенка та Дональда Трампа в червні минулого року».
Знайомий дипломат у своєму повідомленні так прокоментував цю новину дня: «Новина ВВС про зустріч Трампа з Порошенком, м’яко кажучи, є непереконливою. А тепер камінг-аут: якби мені треба було заплатити гроші за зустріч із президентом країни, від якої значною мірою залежить безпека моєї країни, я заплатив би».
Слова дипломата трохи здивували мене, але, зрештою, дипломати такі самі люди, як і ми, хоча відсоток циніків, конформістів та опортуністів серед них видається вищим, ніж серед решти населення. Одним із завдань дипломатії є організація та ретельна підготовка важливих зустрічей глав держав. Але якщо це можна зробити «за скороченою процедурою» з використанням готівки, то чом би й ні? Хоча в офіційній заяві Адміністрації президента сказано таке: «Відверта брехня, наклеп і фейк. Саме так ми оцінюємо дезінформацію про те, ніби зустріч президентів України і США була організована за гроші».
Знайома експертка, попри багато сумнівів щодо інформації BBC, написала: «Чимало експертів ВІРЯТЬ, що таке можливо, і це головний аргумент. Власне, у тому і є великий сум: аналітики щиро ВІРЯТЬ, що президент США може брати гроші за зустріч. Так само як ВІРЯТЬ, що президент України міг платити за зустріч і проміняти розслідування на «джавеліни».
Читайте також: Social media blues
Що робити, коли медіа бомбардують вас новиною дня про те, що один президент заплатив $400 тис., аби інший президент захотів зустрітися з ним для довшої, ніж передбачено, розмови? Кому вірити: ВВС чи Адміністрації президента Порошенка? Тут постає ще й запитання, хто має кращу репутацію: ВВС чи АП України?
Йошка Фішер, міністр закордонних справ у червоно-зеленій урядовій коаліції канцлера Ґергарда Шредера, закінчивши кар’єру, сказав, що мусив тиснути руку такій великій кількості нікчем, що у світі не вистачило б мила, аби відмити його руку. Дивовижна щирість як на політика, що починав кар’єру як член лівацької організації «Революційна боротьба», а закінчив як віце-канцлер Федеративної Республіки Німеччина. Цікаво, скільки і яких рук тиснув президент Порошенко, бо ж напевне тиснув праву руку президента Трампа. Лишається тільки відкритим питання, якою ціною. А що на це цвіркають кроншнепи, які затрималися на хвилинку в моєму улюбленому парку над озером Онтаріо?
Завтра я знову виберуся на прогулянку до парку Полковника Семюела Сміта і вже сьогодні починаю думати, яка новина дня може спіткати мене.