Теоретично такою є політика Заходу щодо Кремля, і я її підтримую. Та слід остерігатися самоомани.
По-перше, наразі санкції не надто дошкуляють росіянам. Вони спрямовані проти купки високопосадовців, зокрема причетних до злочинної схеми, яку викрив убитий у в’язниці російський аудитор Сєрґєй Маґнітскій. У багатьох представників еліти немає активів на Заході. Декому — кільком мільйонам чиновників — узагалі заборонено виїжджати за кордон.
По-друге, знайти гроші нелегко. Російські та інші бізнесмени використовують довгі ланцюжки підставних компаній, створюючи тіньові структури в різних юрисдикціях і приховуючи особу кінцевого бенефіціарного власника. Викриття цих структур вимагає дуже багато часу й зусиль, тож власники завжди встигають сховати свої активи деінде.
Читайте також: Не той бік приватності
По-третє, навіть санкції, які справді почнуть дошкуляти нечистим на руку, можуть призвести до неочікуваних побічних ефектів. Наприклад, якщо вони спонукають заможних росіян повертати гроші на Батьківщину, це зміцнює золотовалютні резерви країни й курс рубля, а отже, грає на руку путінському режиму. Інвестиції в економіку Росії таким чином можуть здаватися багатіям привабливішими з огляду на витрати та невпевненість у ворожій до них закордонній правовій системі.
По-четверте, постраждалі від санкцій не обов’язково відвернуться від Путіна. Незалежними можна бути, коли всі ваші гроші поза межами досяжності режиму. А от коли ваш бізнес зосереджений у Росії, ви залежите від Кремля та й по всьому. Режим може забезпечити певні компенсації впливовим у політиці людям, які постраждали від санкцій: доступ до державних ресурсів, вигідні контракти на будівництво або частка активів якогось олігарха, що впав у немилість.
По-п’яте, санкції підігрують піар-кампаніям режиму в Росії. Вони підтверджують, що зовнішній світ мстивий і не вартий довіри, Росія — фортеця в облозі й лише мудрі та сильні лідери в особі президента і його союзників здатні її захистити. Що міцніше західні країни затискають РФ у лещата, то більше росіяни гуртуються довкола свого лідера.
Усі ці нюанси не означають, що санкції непотрібні. Нам справді слід подбати про жорсткіші заходи. Узятися за великі компанії, які торгують на фондових ринках Заходу, було насправді вдалою ідеєю. Багатьом цим корпораціям із сумнівним походженням і ще сумнівнішим керівництвом узагалі не можна було дозволяти розміщувати акції на наших біржах. Давно час змінити закони про надання відомостей щодо власників компаній (не лише в офшорних юрисдикціях, а й у Великій Британії та США). Реформи зашкодять банкірам, юристам і бухгалтерам, які наживалися на корупції в західній фінансовій системі. Однак у довгостроковій перспективі очищення системи забезпечить такі переваги, що на поточні проблеми можна не зважати.
Найголовніше — зробити так, щоб санкції були спрямовані проти режиму, а не проти росіян. Ми маємо сприяти торговельній та інвестиційній співпраці із законослухняними російськими компаніями, так само як і вітати приїзди деяких росіян. Нам справді варто більше заохочувати контакти між Сходом і Заходом. Наприклад, зробити так, щоб російським студентам стало простіше й дешевше навчатися в університетах Європи та Північної Америки.
Читайте також: Як полагодити інтернет
Таким чином ми нейтралізуємо наслідки культурних атак Кремля (як-от закриття Британської ради). Треба створювати умови для інтелектуального й культурного життя російськомовних мешканців. Треба вкладати гроші в навчальні та наукові програми в державах, що розташовані поруч із Росією, тобто в країнах Балтії, а також в Україні. Треба просувати серед західної аудиторії російський театр, кіно й інші культурні проекти, що потерпають від утисків режиму.
Таким чином, ми завдамо удару пропаганді Кремля. Наша боротьба не проти росіян. Ми боремося з їхніми правителями, які грабують своїх громадян і маскують свої злочини ксенофобією та мілітаризмом.