Протестний рух невдоволених громадян, заснований у 2011 році під назвою АНО, перетворився на політичну партію, яка на парламентських виборах дістала 29,64% голосів виборців і делегувала в депутатські крісла парламенту Чехії 78 своїх членів. Відповідно до Конституції Чехії відразу ж після оголошення результатів виборів президент Мілош Земан звернувся до лідера АНО Андрея Бабіша з проханням зайнятися призначенням нового уряду Чехії. Це, зрештою, майже гарантує посаду прем’єра-міністра в новоствореному уряді.
Відразу ж почалися переговори про формування урядової коаліції, однак вони поки що застрягли в мертвій точці. Жодна з політичних партій не хоче співпрацювати з АНО, тому ситуація запахла можливими достроковими виборами. Цього знову ж таки не хоче жодна зі сторін. До того ж панує думка, що на ще одних виборах Андрей Бабіш переможе з куди більшим відривом. Зрозуміло, у грі є й інші варіанти вирішення делікатної післявиборчої ситуації, наприклад формування уряду меншості. Конституція Чехії дає політикам три спроби сформувати уряд. Перші дві належать Бабішові. Якщо вони провалюються, голова парламенту доручає комусь іншому сформувати уряд із третьої спроби. А оскільки з найбільшою ймовірністю це теж був член АНО, то всі можливі варіанти в руках переможців виборів.
Результати голосування яскраво демонструють, що виборці в Чехії віддали перевагу здебільшого протестним партіям. Це стосується не лише АНО, а й Партії піратів, яка посіла третє місце, отримавши 10,79% і 22 депутатські крісла. За піратів голосували насамперед студенти й молодь. Політична сила «Свобода й пряма демократія», яку очолює чеський громадянин японського походження Томіо Окамура, також побудувала свою програму на радикальному протесті проти міграції, отримавши зрештою 10,64% голосів. Це зробило її важливим гравцем у переговорах про створення коаліції, зокрема в контексті залучення її 22 депутатів до співпраці з АНО. До переможців виборів ми зараховуємо і Громадянську демократичну партію та її 11,32% і 25 депутатських крісел. Це традиційна чеська політична сила, яка минулими роками пережила велику внутрішню кризу, а тепер знову опинилася на політичному осонні.
Зате такі традиційні політсили, як Комуністична партія Чехії та Моравії (7,76 %) і досі правляча Чеська соціал-демократична партія (7,27%), а також Християнсько-демократичний союз — Чеська народна партія (5,8%), належать до групи політичних суб’єктів, що програли вибори. Відповідно до закону про вибори в парламент Чехії може пройти лише політичний суб’єкт, який дістане не менше ніж 5% голосів виборців. Тож у новому законодавчому органі засідатимуть депутати дев’яти політичних партій. Це набагато більше, ніж було після минулих виборів. А отже, формування майбутнього уряду, а також ухвалення нових законів значно ускладняться.
Читайте також: Ностальгія та євроскепсис: про що говорять результати чеських виборів?
Вибори підтвердили, що політична боротьба, яку вели партії та рухи проти АНО, зрештою обернулася проти них самих. Під впливом ЗМІ виборці масово віддавали свої голоси за нього, вважаючи цей рух безпідставно переслідуваним й обвинувачуваним.
Сам Андрей Бабіш не сподівається, що йому вдасться сформувати стандартний коаліційний уряд, і каже: «Супроти нас вели масштабну кампанію, сповнену брехні й ненависті, але, як видно з результатів виборів, це нам зіграло на руку».
І на АНО, і на самого Бабіша найближчими днями й тижнями чекає надто багато роботи. І за її результатами ми зможемо дуже добре побачити, наскільки обрані депутати й найвищі політики готові до виконання своїх функцій. Чеські ж виборці зараз сподіваються на виконання передвиборчих обіцянок і практичне покращення життя в Чеській Республіці.