Новини про те, що в багатьох містах України почали з'являтися ЦНАПи (Центри надання адміністративних послуг) я сприйняла з позитивом. Бо мала перед очима успішний досвіт, наприклад, Грузії: саме там вперше побачила, як працюють подібні центри, в яких за декілька хвилин можна отримати усі необхідні довідки різноманітних державних служб і організацій, переоформити паспорт, відкрити чи закрити підприємницьку діяльність тощо. Розуміючи, що проблема бюрократичного навантаження звичайної людини в нашій країні катастрофічна, починаючи з народження до самої смерті включно ми “покаранні” тоннами паперів, вирішила: це буде революційна зміна. Уявіть собі: приходиш, замовляєш, отримуєш. Все в одному місці та в мінімальний термін! Жодних тобі цукерок паспортисткам чи грошей “за терміновість” в конверті ще якомусь поважному чиновнику. Прощавайте, черги та сварки, біг з перепонами по кабінетам! А побачивши, як в рідному місті за іноземні кошти цей ЦНАП облаштували новими меблями, кондиціонером і навіть електронним табло, на якому висвічується номери твого талончика та стола, де тебе чекають, заклякла від щастя. Все, ми однією ногою в Європі, подумала тоді я, і записала це в успішні реформи, як можна відчути вже зараз. Однак зрозуміти, що друга нога все ще стоїть в Україні, змушуючи розкорячуватися, прийшлося дуже скоро.
Читайте також: Консервативне лікування
Нещодавно мала клопіт — треба було замінити внутрішній паспорт, який через часте використання останніми роками на блок-постах і в сніг, і в зливи, мав вже не дуже привабливий вигляд. Але усі важливі дані збереглися, просто вже було соромно ходити з таким паспортом, який вже “бачив все”. В Міграційну службу потрапила на другу добу чергування: в прифронтовому місті попит не тільки на біометрію, але це вже окрема історія. І там дізналась, що окрім платежів за послугу та самого паспорту, треба ще отримати довідку про реєстрацію з ЦНАПу, бо штамп в паспорті не є доказом прописки. Зраділа, що це близько і там, на відміну від задушливих коридорів Міграційної служби, є кондиціонери. Але, як виявилось, зарано. Заклопотана дівчинка за столом ЦНАПу повідомила, що отримати потрібну довідку я зможу через 10 днів після того, як принесу довідку від голови ОСББ. Отакої! А як же сенс Центру, який створили за допомогою просунутих іноземців — все в одному місці та за найкоротший час? Раніше я могла отримати цю довідку за годину, тепер за десять днів, відстоявши дві черги замість однієї. Тоді навіщо було створювати цей прошарок: щоб на нові меблі посадити ще десятки чиновників в кожному місті, які будуть сумнівно переробляти одні довідки на інші? Цікаво, що та як вони перевірятимуть цілі десять днів, якщо жодних реєстрів городян не мають. А якщо вони є — навіщо тоді посилати за папірцями до ЖЕКів? Подумала, може, така біда тільки в нас — чого тільки не виправдовують зараз війною? Ось, наприклад, з самого фронту:
“Щоб взяти довідку про склад сім'ї, мене відправили назад в ЖЕК, а там, поки не повернеш усі комунальні борги, її не дають. А без неї не оформити пільг, щоб погасити мамині борги. Два місяці бився між фронтом і ЖЕКом”.
“У нас ЦНАП дає довідку, що потрібна довідка, і ти з нею ідеш в інше місце, щоб отримати цю довідку” – це зовсім не у прифронтовому місті написали.
Читайте також: Вчіть іншому!
“Я чекаю на прописку дитини… Подала документи 14 червня. Отримала СМС, що справа прийнята. І все… Отримати субсидію, бо ще одна дитина зі мною в хаті, я не можу, бо досі немає прописки. Раніше в ЖЕКах за день прописували”, – а це, взагалі, відчайдушний крик з протилежного боку країни.
“Його побудували. Він ще і працювати повинен був?”- резюмують з гумором вже з Краматорська.
Щось такі реформи, які імітують покращення життя людей, змушують відчувати злість на реформаторів та недовіру до будь -яких змін в подальшому. Чи, може, цього і треба було, а ми просто не зрозуміли далекої перспективи?