Не те, щоб я був здивований свіжою інформацією від «Левада центр» про 38% росіян респондентів, які вважають кращою людиною всіх часів та народів саме Сталіна ( навіть Путін нижче на один пункт). Не здивувався, бо і в Україні ще можна інколи почути від бабусь чи навіть людей молодших про сильне правління великого вождя та фразу «Сталіна на вас нема!», яка вже стала певним мемом. Нічого не вдієш, бо якщо в свої роки культ особистості щільно проник, завдяки постійній пропаганді, у свідомість, то відмовитись від нього, навіть наприкінці життя, неможливо майже нікому.
Бо разом з цим відмовляєшся від своєї молодості, всього життєвого шляху, який міцно споріднили із образом конкретної особистості. Однієї на всіх. Що вже і казати про Росію, де можна нині, в двадцять першому сторіччі, чітко побачити державне лобіювання возвеличення Йосипа Віссаріоновича, як цілком позитивний приклад сильного правління та виправдовування будь-яких методів заради мети. Історія є завжди міцним базисом для будь-яких політичних стратегій. Легше ж сказати «так буде, бо вже маємо позитивний приклад в історії», а не «так буде, тому що так хочу я». А хто пише історію, людство вже давно ніби здогадалось. Тому і вигідно того ж Сталіна не залишити в площині лише дослідження в історичній науці, як то має бути для тоталітарного вождя, а підтримувати життя його героїчного образу в суспільстві. Історична правда про скоєні злочини та мільйони жертв залишаються поза увагою сучасних політичних цілей. Головне показати, що все те, що відбувалось було абсолютно нормальним і ефективним, і тому брати приклад цілком гарна ідея.
Читайте також: Кібератака Petya.A. Стало відомо, скільки компаній заплатили інтернет-вірусу
Звичайно, вразити всіх такою ідеологічною зброєю ніколи не вдасться. Відомий російський юрист, адвокат та професор, який нещодавно звільнився з одного з московських юридичних університетів, на який почепили меморіальну табличку Сталіну, певно, тому приклад. Звичайний шматок граніту з написом навряд чи зміг би завадити йому продовжувати викладати, але законність і право та те, що робив «великий вождь» навряд чи поєднуються в здоровій свідомості. Професор називає образ Сталіна «антиправом», і з ним складно не погодитись. Деякі студенти підтримали свого викладача в соц.мережах – в умовах російських реалій це, мабуть, теж добре. Але такі супротиви- капля в морі, бо в сучасній системі Росії, як і в системі тоталітарного Сталіна, студентство не може ніяк вплинути на розміщення чи не розміщення банальної таблички на стіні свого альма-матер. Вона стала особистою образою для професора, який вважає її оскверненням храму юридичної науки. І, мабуть, не дуже образила тих, хто вважає себе представниками нового покоління. Та цілком вірогідно, є нащадками репресованих режимом Сталіна, якого їм запропоновано шанувати та наслідувати.
Читайте також: Через кібератаки затримується вихід чергового числа «Українського тижня»
Що нам, українцям, з того? Лише черговий сигнал до того, щоби підвищити свою увагу та обережність в питаннях історії, особливо тієї, яка дотична з російською. Випробувавши на своїх громадянах, росіяни надто люблять лізти з цим до інших. Спочатку крадуть історію – на рівні значно небезпечнішому, ніж Анна Ярославна, а потім і подають її потрібним боком. Бо тяжіння до деспотизму не може бути вибірковим: демократія десь поруч відчувається як виняткова загроза.Тому важливо, щоб не те щоб «Сталіна на нас нема!», а щоб ніколи більше і не було. Як, словом, і будь-якого культу особистості.