Після звільнення міста, здавалося б, до кардинальних змін було ще дуже далеко. Наприклад, до Верховної Ради в цьому місті вибрали опоблоковца Юрія Солода, якого там називали Королевичем – за подружній зв'язок з Наталією Королевською. Він в передвиборних обіцянках прямо заявляв, що має намір продовжити програму Олексія Азарова- сина одіозного політика -втікача. Що мене, наприклад, щиро дивувало: колись я потрапила на першу прес-конференцію майбутнього депутата Азарова, який не міг не тільки чітко пояснити, що він хоче покращувати на своєму окрузі, а й навіть сказати, як називається місто, в яке він приїхав. Так що продовжувача вибрали якісного.
А вже через два роки, якраз в день, коли все агресивно та показово піаряться на загибелі мільйонів, в цьому самому Слов'янську обурені місцеві жителі висловили своє ставлення до тієї, кого вважають причетною до початку війни на їхній землі. Наталію Королевську облили зеленкою, бо терпіти цинізм і жадібність цієї «солодкої парочки» місцеві бажання вже не мали. Тут же був створений міф про те, що в результаті акту вандалізму померла ветеран війни, яка, по нещастю, опинилася поруч з Королевською. Інформація, як і належить байці про «розп'ятих хлопчиків», тут же облетіла все міста і села. Але жінка, на щастя, виявилася жива і здорова. І, мабуть думаючи, що в одну воронку двічі не потрапляє, напередодні цього 9 травня Королівська всюди з'являлася в компанії постраждалої бабусі, яка, судячи зі знімків з заходів – чи не єдина представниця покоління, яке в роки війни, дійсно, воювало, а не ходило пішки під стіл.
Читайте також: Пам’ять — це не завжди свято
Але в цьому році активісти вирішили озвучити свої претензії більш зрозуміло, ніж розфарбовування зеленкою. З плакатами «Королевська- Повертайся в Кремль!», «Баба Наташа, що не піарься на ветеранах!" і українськими прапорами вони зустріли її в залі, куди вона приїхала, щоб нагородити представників ветеранських організацій. До цього громадські працівники Слов'янська у відкритому зверненні вимагали припинити піар Королевської на ветеранах, дітях та пам’яті про загиблих. Але мітинг виявився не таким вже мирним: одна з нагороджених, колишня працівниця виконкому Слов'янська, виходячи на сцену, відірвала шматок плаката, який тримала дівчина-активіст. Коли вона, отримавши з рук королеви Королівської грамоту, поверталася в зал, активістка спробувала віддати їй залишок плаката, протестуючи проти подібного прояву агресії. Але нарвалася на несподіваний сплеск: жінка з усією сили завдала активістці удар по голові щойно отриманої грамотою. Скляна рамка, якою вона була обрамлена, розлетілася на друзки, поранивши не тільки активістку, а й дівчинку, яка стояла неподалік. Словом, пропала грамота! Бійку зам'яли представники поліції, а горда і не постраждала дружина обраного місцевим народом депутата, пішла через чорний хід. Зараз звернення все-таки розглядають в поліції, так як про травми дитини правоохоронцям заявив дитячий лікар.
Випадок, звичайно, неприємний, особливо те, що постраждала дитина. Але тенденція, яку вже чітко можна побачити не тільки в великих містах, наближених до столиці, а й в колись місцях-апологетах сепаратизму, радує. Люди активно протестують проти цинізму і перекручування історії, проти «ручних» ветеранських організацій, які використовуються для політичних спекуляцій і відмивання грошей. І буде дуже шкода, якщо зусилля проукраїнської громадськості знову будуть перекреслені, наприклад, продовженням фінансування з різних джерел подібних псевдоветеранських організацій, в той час, як в реальній підтримці потребують дійсно корисні і важливі для людей ініціативи.