В мене немає сумніву, що допомогу можуть надати дійсно професійно: в Донецьку до війни функціювали ледь не найкращі клініки країни. Особливо, якщо хвороба стосувалась традиційних для промислового Донбасу напрямків: онкологія, травматологія, опіки. Частина лікарів та обладнання залишились там, тому можливість робити унікальні операції, лікувати важкі хвороби за допомогою новітніх технологій, звичайно, існує. Невже на території, де міжнародні організації бачать гуманітарну катастрофу, насправді, майже комунізм: вартісну та складну медичну допомогу надають безкоштовно та усім охочим? Але, як завжди в сфері впливу російської пропаганди, за яскравої картинкою, заховане щось інше…
Мені зателефонувала подруга, рідні якої залишилися в Донецьку, щоб розповісти про велику несправедливість. Літній жінці, яка все життя прожила в Донецьку, терміново потрібна операція на суглобах, бо інакше вона може залишитися нерухомою. Почувши про безкоштовну медицину, люди пішли до обласної лікарні: це ж така можливість зробити життя жінці більш комфортним! Але від почутого вони зніяковіли: виявляється, що безкоштовне лікування можливе тільки… “для мешканців Донецької області з території, що тимчасово окуповані Україною”. А свої, донеччані чи мешканці Горлівки з Єнакієвим, будуть платити. Вартість операції, на яку розраховувала родичка моїй подруги, – дві з половиною тисячі американських (а як же “скрєпи”?) доларів. На питання, чи буде така програма колись для місцевих, відповідь була дуже непереконлива: “мабуть”…
Читайте також: Зарплати окупованого Донецька
Зрозуміло, що ця програма була придумана виключно для створення потрібних для пропаганди сюжетів: нещасні люди, які страждають під хунтою, вилікувалися безкоштовно саме в Донецьку, де молода республіка вважає їх своїми. Думаю, для отримання потрібного фону достатньо десятка яскравих історій, подібних на воскресіння Лазаря. Але, на жаль, цілі у сучасних “місій” зовсім не праведні. Бо чому б інакше акцію проголошували тільки для тих, хто мешкає по інший бік лінії фронту, коли поруч багато тих, кому потрібна допомога…
Але все було б смішно, якщо б не було так сумно… Звичайно, люди, почувши про акцію, поїхали до Донецьку. Думаю, не одиниці, на жаль. Чи зможемо ми засуджувати тих, хто хапається за останній шанс залишитися здоровим та взагалі жити? Особливо, якщо для лікування за місцем проживання їм не вистачає грошей. До речі, та ж сама операція, яку запропонували в Донецьку, в інших обласних лікарнях коштує вдвічі дорожче. Чи багато в регіоні, де йде війна, тих, хто може оплатити такі суми? Можливо, навіть одне врятоване життя буде варте того пропагандистського піару?..
Читайте також: Ціна грошей
В Бахмуті, наприклад, вже третій рік шукає можливість для лікування лімфоми Ходжкіна третього ступеня мати двох дітей. Ані в місцевій, ані в обласній онкології зараз забезпечити безкоштовно всіма препаратами для хіміотерапії її не можуть: до лікарів вона звернулась не відразу, відповідна програма 2016 року вже скінчилась, нової держава ще не запропонувала. Чи вважати жінку зрадницею, якщо вона поїде до Донецьку, щоб не залишити двох синів сиротами? Але родина переїхала з Дебальцевого, має там прописку, тому, виходить, лікувати жінку безкоштовно не будуть на жодному боці від лінії фронту. Там вона занадто своя, тут- нікому не потрібна. Ось що, по-справжньому, сумно…