Мій улюблений Київ сяє вогнями у святковому передноворічному вбранні. Вже скоро Миколая. Його відзначають всюди в світі. Деінде він і Міколай, і Міклаш, і Йолупукі, і Сейнт Ніколаус, і Сантаклос, і Фадер Крісмас, і Пер Ноель, і Сінтер Клаас, але, як на мене, Микола Чудотворець звучить все ж якось поважніше і величніше.
Треба думати про подаруночки-миколайчики близьким. Моя приятелька завше на Миколая випікає дуже смачне печиво, а потім прикрашає і розмальовує його шоколадну поверхню різнокольоровою цукровою помадкою. Фігурки пречудові ніколи не повторюються ні формою, ні кольоровою гамою. Потім печиво у власноруч зроблених вишуканих, прикрашених різнокольоровими стрічками пакетиках із святковими побажаннями бережно викладається у святковий кошик. На Миколая господиня всім, хто завітав до її оселі, пропонує із заплющеними очима вибрати собі подарунок. А, головне, побажання. Вони напрочуд чудові – віршовані і дуже сердечні й доброзичливі. І весь оцей ритуал із вибиранням дарунків сам собою створює святковий настрій передчуття Дива, як в дитинстві, із завмираючим серцем, що так прикрашає потім спогадами наше буденне життя.
Хвалюся. Нам з Богданом завжди траплялися найкращі – з щастям побажання. Тільки цього року вже не я до неї, а вона до мене з миколайчиком і щемливим побажанням життя. В мене ж самої тільки одне прохання-бажання: Святий Миколай, помилуй та сохрани нас і Україну від усякого лиха! Будьмо прагнути цього – із усією щедрістю нашої Душі.
Знов і знов повторюю колись чуте: «А хто, хто Миколая любить, А хто, хто Миколаю служить, Тому, святий Миколай, На всякий час помагай. Миколай!..»