Головними аргументами проти стали: 1) Навіщо проводити парад в столиці, коли йде війна/от переможемо – тоді й парад зробимо/техніки нема на фронті, а ви тут асфальт псуєте/патріотів зливають у котлах, а Банкова піариться тощо від секти «зрадофілів»; 2) Навіщо цей парад взагалі потрібен – адже це такий само пережиток «совка» та ознака тоталітарної відсталості, тоді як, мовляв, в усьому цивілізованому світі парадів нема від умовно ліволіберального табору. Якщо перший аргумент є суто емоційний і тому навіть не потребує якогось опонування, то ось другий є відвертою брехнею та маніпуляцією. Цікаво, що його активно розповсюджували представники як умовно ліберального так й, з іншого боку, проросійського таборів.
Насправді, військові паради – тобто, святкове урочисте проходження військ та військової техніки, безумовно, проводяться чи не в усіх розвинених та не дуже країнах світу. Надто ж країнах Європи, омріяної представниками так званих «єврооптимістів», де дуже цінують свою історію. Військові паради майже завжди проходять або на день незалежності країни, або на дні великих перемог чи пам’яті.
Дивитись також: Репетиція параду у Києві
Розпочнемо з великих країн. США, де паради є взагалі чи не найголовнішою частиною національної культури святкування. Особливо військові, які дуже люблять влаштовувати як на рівні штатів, так і на федеральному рівні. Так само полюбляють помарширувати військові з сусідньої Канади.
У Пекіні величезний військовий парад призначали традиційно на День освіти Китаю, й в ньому беруть участь більше 10 тисяч військових і сотні одиниць військової техніки. Хоча кілька останніх років парад переносять на осінь заплановано на честь перемоги над німецьким фашизмом і «японським мілітаризмом» – данина політичній напрузі у стосунках між Китаєм та Японією.
Про те, яку увагу парадам приділяє РФ, й говорити годі – там культ військово-урочистого марширування на 9 травня став однією з головних підвалин «культу велікай пабєди». Так само величезну увагу виведенню військової техніки та солдат на вулиці приділяють в Ірані на щорічний День армії. В Індії на День республіки (день незалежності від Великобританії 1950 року) влаштовують гігантський огляд новітнього озброєння. До того ж, традиційно солдати різних видів військ розігрують між собою приз за краще марширування.
В країнах Великої Британії військові паради – це неодмінний супутник великих свят, щоправда, військова техніка виїжджає на вулиці міст не так часто. В Англії щорічний військовий парад проводиться 11 листопада в день пам’яті тих, хто загинув у світових війнах, а також на всіх урочистостях на честь королівського дому. В Шотландії парад приурочений до дня незалежності 24 червня. Люблять військову звитягу і в Ірландії, де чималим військовим парадом святкують річницю Великоднього повстання 1916 року.
У Франції щорічний військовий парад приймає столиця Париж 14 липня, на день взяття Бастилії. Величезні колони бронетехніки проходять під Тріумфальною аркою й, о диво, ніхто не жаліється не розбиту бруківку та затори на Єлисейських полях.
Читайте також: Гібридне загострення
Військовий парад в Іспанії традиційно проходить 12 жовтня, в День відкриття Колумбом Америки. Це чи не найбільше свято в цій піренейській країні. Парад, до речі, так само традиційно приймає королівська родина в повному складі. Не забувають похизуватися військові і в Італії на День республіки. Швейцарці щорічно проводять військові паради в різних кантонах як на національні свята, так і рамках огляду стану військ.
Туреччина щорічно проводить парад в честь Дня перемоги над «грецькими окупантами» в битви при Думлупінарі 1922 року з обов’язковим використанням всіх взірців наявної військової техніки. Натомість, греки проводять величезну військову імпрезу 25 березня – в річницю початку повстання проти Османської імперії 1821 року, яке закінчилося отриманням незалежності. Обов’язковим є почесний караул та використання авіації.
Як завжди оригінальні японці, де військовий парад проводиться щорічно в рамках огляду сухопутних сил самооборони країни. При цьому, він не прив’язаний до жодної конкретної дати, й проводиться кожного разу в різних місцях.
Традиційно міряються парадами дві Кореї – Південна та Північна. Південна Корея проводить по круглих датах: останній пройшов в 2013 році на честь 65-го Дня армії. У ньому брали участь 11 тисяч військових, більше 300 одиниць військової техніки і авіації. Тоді як у мілітаризованого до зубів сусіда паради є неодмінним супутником чи не кожного державного свята. А особливо масштабним є паради на честь дня перемир’я у Корейській війні 1950-1954 років та парадах на честь дня народження вождя.
Не пасуть задніх й сусіди України у Східній Європі. Так, поляки щорічно проводять повноцінний військовий парад на день перемоги над радянськими загарбниками у Варшавській битві 1920 року. Останній же парад був дуже масштабним, спільним з військовими підрозділами США та Канади. В Румунії величезні колони бронетехніки та солдатів виходять на вулицю 1 грудня, в День національного єднання країни. В Сербії паради проводяться на честь звільнення країни від фашистів. В Чехії парад проводиться 8 травня, на честь закінчення Другої Світової війни. І в Угорщині люблять побряцати зброєю та помилувати марширувальними колонами на національні свята.
Читайте також: Онуки Маннергейма
Військові паради в Ізраїлі проводять в День Єрусалима, коли місто було приєднане до країни в ході шестиденної війни 1967 року. В Мексиці теж кожного року військові влаштовують величезну ходу з показовими виступами та навіть іноді стрільбами.
І це так, дуже коротко ми пробіглися по світу. Направду, важко знайти країну, яка б не пишалася своєю незалежністю та не розуміла, що тільки військові сили є її головною запорукою. Тому питання, чи варто проводити парад на День Незалежності, здається, можна вважати закритим.