Такий організаційний принцип (до речі, він свідчить і про серйозне зрушення в політичному мисленні) передбачає регулярні чергування військ США та інших країн НАТО на територію його прифронтових держав.
Понад те, штаб-квартиру нових сил швидкого реагування НАТО, швидше за все, буде розміщено в Польщі. Це не зовсім традиційна «база» Альянсу, але символічне й цілком матеріальне свідчення готовності північноатлантичної спільноти до територіальної оборони. (Втім, польському політикуму доведеться усвідомити, що американський Конгрес не збирається оплачувати ще одну повноцінну постійну закордонну базу з усіма належними атрибутами — пральнями, школами й фастфудами — у час, коли закриваються бази там, де за цей Конгрес або кандидатів у президенти від його партій голосують.)
Це необхідні, але недостатні умови для того, щоб країни регіону почувались у безпеці. Бо ж за Кремлем залишаються дві переваги. По-перше, процес прийняття рішень у НАТО надто повільний. Росія може створювати хаос: заворушення, екологічні та інфраструктурні інциденти, проблеми через транзит до Калінінграда — як ґрунт для «гуманітарної» інтервенції. У такому разі на захист прифронтових держав необхідно активувати ст. 5 Статуту Альянсу. Та поки останній повною мірою переконається, що необхідна власне військова відповідь, і ухвалить відповідне рішення, може минути кілька днів. А реагувати тоді може бути запізно.
Отже, на додачу до НАТО нам потрібна ще одна організація — «коаліція швидкого реагування». Вона може складатися з країн, здатних швидко розмістити війська в регіоні, котрі повинні проводити навчання з таких спільних операцій поодинці й разом — і все це паралельно до зусиль Альянсу. До цієї спілки могли б увійти Сполучені Штати, Велика Британія, Нідерланди та Норвегія. А ще Німеччина, якщо судити з яструбиних коментарів її міністра оборони Урсули фон дер Лайєн під час Globsec. Швеція і Фінляндія, які не належать до НАТО, теж були б відчутною підтримкою для східних сусідів.
І тут у гру вступає друга перевага РФ — маса. У військовому сенсі Кремль має переваги в Балтійському регіоні: у Росії там більше підрозділів, краща повітряна оборона, багато тактичної ядерної зброї. Це дає їй потенціал для «ескалаційного домінування». Тож на початкових стадіях конфлікту росіяни можуть просто піднімати ставки. І якби «коаліції швидкого реагування» не вдалося зупинити напад, то Захід дуже швидко опинився б у заручниках ядерних гарантій.
Теоретично, якби Росія атакувала країни в Балтійському регіоні, відповідь НАТО не мала б обмежуватися виключно ним. Адже якщо вона нападає на НАТО будь-де, то й Альянс відповідає де завгодно. Однак планів такого масштабного реагування в Брюсселі поки що не мають. І на випадок агресії політики у Вашингтоні й деінде боялися б розпочати третю світову війну. Росії про це відомо, що і ставить її перед небезпечною спокусою випробувати рішучість Заходу.
На щастя, у нас є спосіб стримування, кращий за ядерну зброю: гроші. Ахіллесова п’ята Москви — залежність від західної фінансової системи. Росіяни користуються європейськими й американськими ринками капіталу та платіжними системами, а еліта відмиває награбовані гроші через офшорні (та й не тільки) компанії.
Читайте також: Криза цінностей, Варшавський саміт НАТО та Brexit — про що говорили на Київському Безпековому Форумі-2016
Що треба робити зараз, то це вправлятись у використанні цих слабких точок. На Globsec я озвучив ідею «позапланових фінансових навчань». Кремль залякує нас танками й літаками. А ми могли б у відповідь створити трансатлантичну «ударну групу» фінансових регуляторів, розвідки, поліцейських та прокурорів, яка розробила б план оперативних дій із заморожування та конфіскації в разі екстреної необхідності російських активів — так, щоб Росія опинилася відрізана від світової фінансової мережі в найболючіший спосіб.
Сам тільки факт проведення таких навчань (і злив деякої інформації про них) просигналізував би РФ, що наші наміри стосовно її стримування серйозні. Крім того, ці навчання допомогли б нам виявити юридичні, логістичні та інші негаразди, що можуть виникнути під час реальної кризи. І взагалі проблеми краще вирішувати заздалегідь. Це допомагає не досиджуватися до їх появи в реальному житті.