Не можна сказати, щоб перспектива нового глобального конфлікту зовсім не обговорювалася у попередні роки. Сам термін виник за Холодної війни, яку частина дослідників, власне, і вважала Третьою світовою. Але російські бомбардування в Сирії однозначно підлили до вогню гарячої, розпеченої олії.
Промосковські кола стараються пропіарити авіаудари як крок буцімто на упередження нової глобальної війни. “Провідний чинник майбутнього конфлікту — це радикальний іслам, а зовсім не Росія, – закликає повірити досить відомий економіст Жан-Ерве Лорензо. – Росія не стане каталізатором конфлікту світового масштабу, бо її імперіалізм скерований виключно на Східну Європу. Росія, як і Захід, має проблеми з ісламом, а міф про її небезпечність роздмухують певні кола у Вашингтоні”…
Виступів з подібною аргументацією не бракує. Образ “природного союзника у боротьбі зі спільною загрозою” нав’язливо виринає на сторінках друкованої преси, у телевізійних ток-шоу та по радіо. Один з найзатятіших пропагандистів Кремля Алексі Фірчак, просуваючи свого клієнта, навіть додумався порівняти російського посла Александра Орлова з … Дідро. Творча уява не знає обмежень, а бажання догодити — межі. “Вірю, як великий мислитель, що Росія стане значною європейською потужністю”, – послався він на шпальтах “Le Figaro », за одним разом, і на великого енциклопедиста, і на посла Московії. Фірчак каже і про Третю світову, – а як же без неї? Винуватцями, як ми всі здогадалися, за визначенням виступлять опоненти Москви.
Читайте також: Що думає Путін
У тому ж дусі, але інтелігентніше висловлюється головний редактор журналу Politique étrangère Домінік Давід. Він м’яко переконує своїх читачів, нібито “відновлення російської присутності в регіоні дозволить, зокрема, перерозподілити карти між Туреччиною та Іраном та змінити хід дипломатичної гри. Російські кроки, обмежені всього лиш повітряними ударами, не будуть грати більшої ролі, аніж інтервенція коаліції під проводом США. Не будучи великим стратегом, Путін виявив себе блискучим тактиком”… Домінік Давід також розмірковує над імовірністю Третьої світової та, передбачувано, “не припускає”, що підпалювачем конфлікту може стати Москва.
Можна ще цитувати й цитувати, але тенденція зрозуміла й так. Нехай путінський план легалізації Ассада та водночас — силових дій на захист інтересів може і злочинного, але “законно обраного” режиму, – не зреалізувався під час паризької зустрічі лідерів Франції, Німеччини, України та Росії. У цього плану є наполегливі пропагандисти та напрацьовані механізми проштовхування. Крапля камінь точить, – сподіваються, напевне, в Кремлі та знову й знову вкидають до інформаційного простору концепт умовної “антиісламістської коаліції” із власною участю.
На щастя, французьке медійне середовище повністю не втратило імунітету до пропагандистських бацил, якими, треба чесно визнати, добряче забруднене західне інформаційне поле. Бурю емоцій спричинила обкладинка популярного тижневика “Nouvel Observateur». “Чи почалася Третя світова війна?” – було зазначено великими білими літерами, з-за яких виглядав, вдягнутий в ушанку Путін. Алексі Фірчак і тут знайшовся: “Художник, певне, хотів показати, ніби російський лідер визирає з воронки смерча, – написав він у “Le Figaro ». – Але, попри бажання дизайнера, можна сприйняти малюнок і так, ніби від Путіна надходять промені світла”…
Кожному — своє, звичайно. Але зміст номера зовсім не представляє очільника Росії воїном світла. З точністю до навпаки: журналісти тижневика в кількох публікаціях якраз доводять, що загроза нового глобального збройного конфлікту надходить саме з Москви. “Історія, може, колись згадає, що Третя світова почалася 30 вересня 2015 року, – йдеться в передовій статті журналу. – До неї призвела дрібна гра альянсів та безвідповідальностей”. Згадуючи події 1914 року, Nouvel Obervateur наголошує, що тоді, 28 червня, також ніхто не уявляв, що з убивства австро-угорського царевича почнеться Перша світова. Але “сновиди”, які правили світом, не зуміли упередити найгіршого.
Читайте також: Ціна Путіна
“Чому це порівняння з сьогоденням? – пише журналіст Венсан Жовер. – 30 вересня Путін провів через свій ручний парламент дозвіл на військову операцію в Сирії. Ми знаємо, що росіяни є союзниками Башара й Ірану. З протилежного боку, Захід та сунітські держави Перської затоки здійснюють свої операції. Дві коаліції мають протилежні цілі… Зрозуміло, що катастрофічний сценарій може і не справдитися. Але деякі учасники подій є настільки небезпечними, що нічого не можна виключити.»
Чому стільки апокаліптичності в повітрі над Францією? “Зброя Путіна — це слабкість Заходу та його страхи”, – пояснює дослідник Французького Інституту міжнародних відносин Домінік Муазі. Гібридна війна, яка вже йде, повним ходом, не перший рік, передбачає не лише бомбардування, але й психологічні диверсії.