Скоро мине рік від часу катастрофи, а родичі жертв – людей, які мали нещастя опинитись у тому літаку, ані в Нідерландах, ані в інших дев’яти країнах, не мають відповіді на запитання, хто винен у їхній смерті. Багатьом видається, що офіційне розслідування надто затягнулося, їхні підозри посилює ще й російська пропаганда. Лейтмотивом одного з останніх фільмів-«розслідувань» пропагандистського каналу Russia Today було запитання: «Чому це триває так довго? Що вони від нас приховують?» Намагаючись не розкривати інформації про поточні результати процесу, аби не нашкодити йому, міжнародна слідча група тим самим дає карт-бланш кремлівським агітаторам. Катастрофа, котра, як здається більшості українців, має цілком зрозумілих винуватців і не потребує жодних пояснень від офіційного Києва, породила окремий фронт інформаційної війни проти нашої країни, де, втім, воюють лише Росія та Захід. «У нас і без того надто багато роботи. В країні АТО», – зазвичай відповідають українські чиновники, коли не знаходять часу для іноземних журналістів, яких розслідування катастрофи MH17 часто цікавить не менше, ніж дотримання мінських угод та збройне протистояння на Донбасі. У чомусь вони мають рацію, але не на 100%.
Ця трагедія стала переломним моментом у ставленні світу до Росії та її ролі в тому, що спершу іменували конфліктом на Донбасі, а тепер дедалі частіше не бояться називати російсько-українською війною. Цинічна поведінка Кремля в цьому питанні лише підштовхує країни, що займаються розслідуванням катастрофи, до щораз рішучіших дій. Заклик і вже перші кроки до створення трибуналу ООН для суду над винними в знищенні авіалайнера – тільки один із прикладів. Утім, за рік фактично інформаційної тиші з боку України щодо MH17 російська пропаганда знайшла шпаринки, користуючись якими перекладає вину за злочин Москви на Київ. І, на жаль, іноді вона має успіхи.
«Хто збив пасажирський Boeing у небі над Донбасом 17 липня 2014 року – професійні російські військові чи терористи-сепаратисти? Чому Україна не закрила на той момент повітряний простір над територією бойових дій повністю, а лише обмежила до 320 ешелонів (близько 9,8 тис. м)?» – ось запитання, які найчастіше ставлять іноземні колеги. Щодо останнього, то четверо родичів жертв катастрофи навіть подали позов до Європейського суду з прав людини проти України, мотивуючи це тим, що наша сторона мала б закрити небо над регіоном на час конфлікту, надто ж оскільки за три дні до того, 14 липня, в районі бойових дій терористи збили український військовий літак Ан-26. ПЗРК, якими на той час вони володіли, не поцілили б на такій висоті. Утім, чи існують дані про те, чим саме було уражено український транспортник? І чи є вже результати розслідування тієї трагедії? Саме відповідь на ці запитання варто було за цілий рік нарешті підготувати службам, до компетенції яких належить українське небо, та військовим ЗСУ. До слова: більшість пасажирських літаків постійно курсує над Іраком, Афганістаном чи навіть Сирією.
Дивіться також: На місці падіння «Боїнга» МН17 місцеві власноруч споруджують пам'ятний знак
Крім того, ще нещодавно для не втаємничених у військові справи європейців питанням було й інше: яким чином збили малайзійський Boeing? Російська пропаганда зробила чимало, аби переконати частину європейців у тому, що він став об’єктом атаки українського винищувача Су-25, за штурвалом якого був пілот Владислав Волошин. Здається, Владислав – один із небагатьох, для кого будь-які нові результати офіційних чи неофіційних розслідувань були на вагу золота. За цей рік кремлівська пропаганда зуміла його не лише звинуватити, а й виправдати. Після того як офіційна версія слідчої групи оприлюднила інформацію про пошук свідків, котрі бачили б пересування самохідної установки ЗРК «Бук» у районі трагедії, російські інженери, які спершу доводили, що негерметичний літак Су-25 піднявся на висоту 10 тис. м, визнали за даними уражень Boeing, що стріляли в нього з «Бука», але українського, а не російського, як іще до того довели за допомогою відкритих джерел незалежні розслідувачі із сайта bellingcat. До версії з російським ЗРК схилялися й інші незалежні журналістські розслідування.
Саме такі проекти як bellingcat насправді відіграли чи не найвагомішу роль у спростуванні російської брехні протягом останнього року не лише щодо страшної катастрофи MH17. Активісти сайта не тільки ведуть постійне розслідування і спростовують російську маячню в цьому питанні, а й відстежують присутність військових РФ на території України. І для цього їм навіть не доводиться відриватися від своїх комп’ютерів. Саме такої роботи дуже бракує нині в українському інформаційному просторі, адже те, що нам видається цілком очевидним, залишає купу запитань і вагань у головах іноземців, а надто тих, хто втратив близьких у небі над Донбасом.