Чим закінчиться фейкова війна фейкової імперії, розв’язана в Україні задля створення фейкового «русского міра», здогадатися неважко. Як мінімум неозорою масою справжнього лайна, що заллє одну восьму (вже не шосту) суші, прабатьківщину великої підробки. І якби не тисячі цілком реальних загиблих у процесі гри, то й говорити не було б про що. Але ситуація така, що єдине справжнє в цьому божевіллі – людські трупи.
Їх, щоправда, режисери балагану часто також намагаються перевести в розряд фейку, але це погано вдається. Сморід залишається, і тхне щодня дужче й дужче. Фейкова індустрія царя-канібала так і не змогла вигадати спосіб перетворення людей на ніщо, і це, мабуть, добре. Бо коли все закінчиться, буде принаймні якась зачіпка, щоб усіх цих фейкових козачків, добровольців, «ополченців», генералів і царів із патріархами вхопити за шкірки для перетворення на реальні животворящі «скрєпи».
А що таке свято буде, навіть не сумнівайтесь. Усе це божевілля дуже скоро закінчиться. До того ж так само несподівано й безглуздо, як починалося. Та ще й цілковитим фіаско з гучним пшиком. Бо ж окрім фейків у світі є, хоч як дивно, цілком справжні речі, з яких він, власне, й складається. І коли саме вони виступають на перший план, усі хворобливі фантазії (чиї завгодно) йдуть гуляти лісом.
Якщо навіть своїх фейкових заблукалих солдатів-наркоманів, котрі очманіло лізуть у м’ясорубку Донбасу «во славу отєчєства», оте «отєчєство» не здатне нагородити чимось нормальним, а замовляє натомість дешеві китайські бляшки ще й продає їх потенційним «героям» за сотні дерев’яних, то про яку перемогу взагалі мова? Хіба ж не чудово: фейкові медальки для фейкових бійців продаються в реальному, а не фейковому доступі. Щоправда, вони також за відверто вигадані заслуги: взяття Києва, наприклад, чи Львова. І можливо, за задумом ляльководів, це, з одного боку, мало б підбадьорювати зомбі, а з другого – лякати ворога, тільки ефект від такої пропаганди, швидше за все, буде теж нульовий. Бо ані повний кавалер орденів китайського виробництва, начеплених за неіснуючі подвиги й придбаних за віджаті гроші, не воюватиме краще, ані мешканець української столиці, побачивши такі бляшки, не почне трясти колінцями.
Ба більше, ефект може виявитись абсолютно протилежний очікуваному. І не лише тому, що зі здійсненням планів останнім часом фейковим стратегам чомусь патологічно не щастить і на дешеві понти ведеться дедалі менше потенційних лохів. Усе значно простіше: хочеш розсмішити Бога – розкажи йому про свої плани.
Вік підробки недовгий. Китайські «шедеври», які ще не так давно заполонили світ, уже вийшли з моди. Їх нахабно витіснили досконаліші витвори кремлівського фейкопрому, але й вони дуже скоро зійдуть на пси. Ця індустрія, звісно, продукує ідеї, але навіть примітивне їх утілення перетворюється на фарс. Нащадкам зизого Лівші більше не під силу не те що кувати бліх, а й виконувати примітивніші операції. Талант давно пропитий. Усе закінчується як в анекдоті про підводний човен: «ретельно обробити напильником». Звичайно, китайці нині трохи кусають собі лікті, хоча й розуміють, що крихта терпіння – і все стане на свої місця. Бо хоч патент належить наразі не їм, свої відсотки вони справно отримують, штампуючи принаймні дешеві бляшки чи ретельно підбиваючи бариші за люб’язно надані кредити.
А нам із вами головне ще трохи протриматись і не псувати собі нерви. Покійник уже радше мертвий, ніж живий, хоча все ще хаотично стріляє, на жаль, не фейковою, а справжньою зброєю. Зрештою, півень, якому відрубали голову, теж якийсь час іще намагається бігати, заляпуючи кров’ю довкілля. Але така огидна поведінка йому аж ніяк не гарантує світового панування й непотрапляння в холодець чи бульйон. Такий закон природи, і фейк цьому досі жодного разу не зарадив.