Я намагався її переконати, що це штучна суперечлива конструкція, яка, по-перше, ніяк не споконвічна (їй у нинішньому значенні щонайбільше 150 років), по-друге, запозичена російською мовою й громадською думкою чи то з німецької, чи то навіть із польської.
Ну як ми розуміємо слово «інтелігент»? Це хтось належно освічений, тобто наявність інтелекту передбачено за умовчанням, та головне інше, бо насамперед ідеться про чемність, делікатність, тактовність, вихованість і певний рівень емпатії – передусім поведінкові характеристики. А, мало не забув: високі моральні якості! Загалом імпліцитно мається на увазі, що саме російська традиція виробила цей унікальний антропологічний тип трохи непрактичного, але соціально відповідального, чуйного, не надто заможного культурного героя, який самовіддано несе свої знання й цінності темним і поки що недоосвіченим масам. У цій місійній, ба навіть месіанській складовій заховано пастку, бо звідси один крок до права та обов’язку нав’язувати своє бачення добра і зла не лише власному народові, а й іншим – як мінімум до Гібралтару (в дужках зазначу, що російські інтелігенти недовго чинили опір комуністичній диктатурі й швидко створили з нею зворушливий ансамбль духовної єдності: вночі слухали «Голос Америки» й читали Солженіцина, а вдень любісінько вступали до партії і розробляли міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними боєголовками).
Якщо відняти від комплексу перелічених позитивних характеристик претензію на моральне первородство й імперативне служіння, то залишиться просто… сучасна, більш-менш освічена людина з широкою географією проживання: від Польщі то Ізраїлю, від Канади до Аргентини. Вона не обов’язково займається розумовою працею, але, найімовірніше, належить до середнього класу – от і все! Варто припаркуватися десь на узбіччі на трасі 84 між Гартфордом і Бостоном, як негайно зупиниться десяток водіїв, цікавлячись, чи не потрібна допомога. І не відчепляться, доки не переконаються, що ти в порядку (коли той самий експеримент провести де-небудь на Південному Бронксі, результат може бути цілком протилежний, але в такому разі ви маєте справу з люмпеном – оце і вся різниця). Іншими словами, за межами «Русского міра» інтелігентні люди не знають, що вони інтелігентні. Доброзичливість, співчуття, повага до чужої думки, як і гарні манери (й, до речі, шанування Антона Чєхова), давно стали нормою в країнах «першого світу», якщо ти не належиш до декласованих елементів. Ну а прибічник російської унікальності може себе втішати бодай тим, що в Європі з Америкою всі усмішки нещирі, а стосунки між людьми лицемірні.
Враховуючи факт, що за нестачі справжніх індустріальних робітників, класичних «синіх комірців», сучасні американські соціологи почали відносити до робітничого класу контролерів кінотеатрів та секретарок на ресепшені, які подають каву, зрозуміло, що парадигма поділу суспільства на буржуазію та пролетаріат імені Карла Маркса – Фрідріха Енґельса – Чарлі Чапліна розмита остаточно й не піддається реанімації. Власне, заради того щоб вийти з методологічного глухого кута, було реанімовано категорію middle class, до якої записують нібито за рівнем добробуту, але сенс у неї вкладається значно ширший: це певні стандарти соціальної поведінки включно із кваліфікацією, освітою, правовою культурою та споживацькими навичками. Не забуваймо, звісно, про набір цінностей разом із відданістю демократії. Кожен окремий представник цієї спільноти може бути шахраєм чи соціопатом, але йому все одно доведеться маскуватися, аби не зазнати остракізму.
Ось де різниця в концептах: так зване буржуазне суспільство виходить з ілюзії, що будь-яка людина від природи недосконала, але прагне бути доброю. І саме ця панівна омана, визнана всіма, є гарантією того, що суспільні механізми працюють більш-менш злагоджено. На відміну від класового підходу, який бачить у буржуях колекцію вад і потворностей, а в пролетарях і, гаразд, нехай уже буде в інтелігентах (хоча меншою мірою) – суцільні чесноти.
Який із них перспективний і годиться для подальшого наслідування, можна судити з того, що бездуховні та лицемірні американські «мідли» донедавна, поки дозволяли закони РФ, стояли в черзі по право на всиновлення дітей-інвалідів, від яких відмовилися в російських пологових будинках духовні російські мамусі. А російські інтелігенти, нащадки Чєхова, навперегін кидаються підписувати вірнопідданські листи верховному правителю на підтримку війни в Україні.