Повірте, недаремно найкращі в історії й теоретики, й практики захоплення влади, більшовики, першим ділом в місті брали під контроль телеграф – тогочасний аналог зв’язку. Вони прекрасно розуміли, що саме зв'язок є найголовнішим ресурсом у справі не тільки захоплення влади, але, що головніше, в її утриманні. Слід визнати, нинішня РФ, як і її посіпаки у вигляді кримської влади, що за методами та духом є прямим нащадком червоних бандитів початку минулого століття, прекрасно розуміє це.
Отже, яка ж ситуація тепер склалася? В Криму діє тільки один мобільний російський оператор, якій тепер вже на повністю безальтернативній основі надає послуги стільникового зв’язку. Хочеш телефонувати в Україну – та без проблем, тільки за розцінками роумінгу до країн далекого зарубіжжя. SMS-повідомлення доходять далеко не завжди й не до всіх, й також коштують чимало. Фактично, 2 млн. жителів Криму, в кожного другого з яких є родичі чи друзі на материковій Україні, й тепер спілкування з ними майже неможливе, особливо якщо пригадати ще й великі складнощі в «Укрпошти», яка не зрозуміло, чи функціонує на території Криму взагалі.
Якщо комусь здається, що це не так важливо на тлі питань про електроенергію чи Керченську протоку, то він сильно помиляється. Зрештою, як не крути, але головним ресурсом є саме люди, і саме за їх душі точиться боротьба. Кремлівські злочинці прекрасно розуміють, що допоки Україна для кожного кримчанина була досяжною в межах одного телефонного дзвінку, вся окупація не те щоби лишається без сенсу – просто не буде ефективною. Тому головною метою окупантів з самого початку було відрізати Крим від України інформаційно – тепер ось руки дійшли й до зв’язку.
Читайте також: Кримська політика України. Що втратила Українська держава внаслідок ампутації Росією її частини
Найбільш ганебним в цій ситуації виглядає, власне, не цей крок окупаційної адміністрації. Чого ще чекати від «гоблінів» з «аквафрешем», що свідомо рвуть всі зв’язки Криму з Україною, та й просто забезпечують монополію своєму бізнесу. Дратує реакція українського боку на це. Точніше, її повна відсутність. Розпочнемо з вітчизняних мобільних операторів. Як ви думаєте, що вони зробили в цьому випадку? Пояснили заздалегідь абонентам труднощі, які тепер виникли? Встановили пільгові тарифи на дзвінок до Криму? Гарячково шукають можливості домовитися з російським монополістом, щоб не залишати без зв’язку 2 мільйони свої абонентів? Аж ніяк. Наші мобільні оператори мовчи та автоматично встановили роумінг на всі дзвінки в АРК. Ніхто не забороняє та не заважає тобі потелефонувати мамі чи сестрі, ось тільки за хвилину розмови заплатиш близько 12 грн. Не хочеш – не телефонуй.
Це навіть не питання якоїсь міфічної соціальної відповідальності бізнесу – це банальний «кидок». Невже нашим двом монстрам мобільного зв’язку не можна було встановити пільговий тариф на дзвінки до Криму, який би жодним чином не був збитковим для них, хіба заробили б вони на цьому не 100 %, а 20 %? Понад те, поведінка провідних гравців цього ринку наштовхує на думку, що цю ситуацію вони хочуть банально використати для отримання більшого прибутку – адже прекрасно зрозуміло, що дзвонити хай не всі, але будуть, навіть за грабіжницькими тарифами. Оператори, звичайно, скажуть, що в них є можливість замовлення спеціального тимчасового тарифу для тих, хто з території України заїхав на певний час до Криму. Але що робити тим, хто постійно мешкає в АРК та їх родичам в Україні? А таких – 90 %.
Ну гаразд, чого хотіти від бізнесу, але ж держава-то якраз в цій ситуації мала б бити на сполох, адже подібні речі є дуже небезпечними в стратегічному плані,бо з м’ясом відривають купу людей від України. Що в перспективі може стати на заваді в процесі реінтеграції цієї території. Однак держава мовчить. Хоча має всі механізми, щоб натиснути на мобільних операторів як в неформальному, так і в цілком офіційному плані.
Читайте також: Крим хоче додому!", – Кримчани влаштували патріотичний флешмоб в соцмережах
Хто заважав шановній Наталії Попович, представнику президента України в Криму, ще напередодні повного відключення українських операторів в автономії, тихо зустрітися з представниками компаній та домовитися про введення адекватних тарифів? Чи шановна чиновниця була не в курсі про те, про що сотні тисяч людей з острахом вже говорили понад півроку? Гаразд, якщо в нас такі чесні чиновники, які не можуть собі дозволити «сірі» домовленості, то хто заважав їм натиснути на тих-таки операторів через Антимонопольний комітет чи Податкову, що вони вміють робити просто блискуче? Було б бажання, а схему вони придумають, в цьому сумнівів немає.
Однак державі, здається, не має справи до того, що мільйони її громадян, фактично, залишені без можливості зв’язку зі своїми рідними. І що це, в перспективі, грає на руку окупанту, основна мета якого – якомога швидше розрізати всі ниточки, в першу чергу, побутові, що ще пов’язують АРК з Україною.