Після того, як 16 червня Газпром відключив Нафтогаз від постачання природного газу, в Україні почали думати над тим, як пройти опалювальний сезон без втрат і без російського палива. Кабмін запропонував низку заходів з економії газу, розробивши проголосований у першому читанні закон "Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі". Зокрема прем’єр Яценюк пообіцяв, що всім українцям, хто поміняє газові котли на електричні, тариф на електроенергію знизять із теперішніх 1,19 гривень до 30 копійок вночі і 80 – удень. Заступник голови НАК "Нафтогаз України" Тодійчук заявив, що, починаючи із серпня, постачання газу промисловим підприємствам та теплокомуненерго буде скорочено на 30%.
Експерти нафтогазового ринку, журналісти та прості бізнесмени активно генерують ідеї стосовно економії блакитного палива. Серед них і перехід на інші види палива в межах технологічних можливостей паливно-енергетичного сектору; і масштабне використання альтернативних енергоносіїв, наприклад, спалюючи солому, можна заощадити 11-13 млрд. м3 газу; і ліквідація тіньових схем, за якими через різниці в тарифах паливо із споживчого сектору повторно виставляли на продаж (ці схеми були особливо поширеними за Януковича, не факт, що зараз вони не працюють); а також просте відключення хімічних підприємств від газу на підставі того аргументу, що більшість із них належить Фірташу, який або сам забезпечить себе газом із Росії, або якось обійдеться.
Більшість із цих пропозицій не позбавлені сенсу, але не матимуть належного негайного ефекту. А відключення від газопостачання або його обмеження окремим категоріям споживачів, навіть промислових, – це все-таки крайність, якої хотілося б уникнути. Чи є інша альтернатива? Здається, так.
Читайте також: Позиційна газова війна
Революція гідності засвідчила, що українці вміють об’єднуватися задля досягнення певної мети, потрібної усім. За останні 8 місяців ми показали, що можемо робити зміни без влади і всупереч владі. Тобто змінювати життя не згори вниз, а знизу вгору. Це досягнення слід використати і тепер.
Коли активісти розпочинали акцію "Не купуй російське! Не фінансуй війну!", то, мабуть, не звернули уваги на те, що російський товар, імпорт якого в Україну має найбільшу вартість (майже половина всього імпорту з РФ), – це блакитне паливо. Відтак економія газу – це найперший крок, який повинні зробити прихильники акції, ті, хто свідомо бойкотує російські товари.
Але на чому може зекономити газ простий українець і чи матиме це суттєвий ефект? Судіть самі. За минулий рік житлово-комунальний сектор України спожив 27 млрд. м3 блакитного палива, з яких близько 17 млрд. м3 (34% усього споживання в Україні) пішло на потреби населення. На думку голови НАК "Нафтогаз України", для того, щоб нормально пережити опалювальний сезон, Україні потрібно до зими зекономити близько 6 млрд. м3 природного газу, або 40 млн. м3 палива на добу за 5 місяців, що залишилися до закінчення поточного року. Чим українці можуть допомогти?
По-перше, економією на кухні. Для того, щоб закип’ятити 1 літр води, необхідно приблизно 0,02 м3 природного газу. Кількість невелика, але якщо враховувати те, що в багатьох сім’ях варять, смажать, печуть, просто підігрівають обід з використанням газу, то вийде, що середньостатистична сім’я на день споживає понад 1 м3 блакитного палива лише на кухні. Мільйон сімей – мільйон кубометрів на добу. Зрозуміло, що без газу на кухні обійтися важко. Але принаймні електрочайник повинен бути в усіх. Програма-максимум – наявність мультиварки або принаймні електроплити, завдяки яким можна відмовитися від газових конфорок.
Читайте також: Торгівля без меж
По-друге, економією у ванні. Душ тривалістю 10 хвилин з використанням газової колонки потребує близько 0,5 м3 газу, хоч для багатьох десятьма хвилинами не обмежується. Найменше, що тут можна зробити для економії, – обмежувати тривалість водних процедур, розглядати прийом ванни як розкіш (так, до речі, роблять у Європі). Ще краще – відмовитися від теплої води в теплі місяці року. Принаймні у Києві це легко зробити, адже літня температура холодної води дозволяє не лише без особливого напруження приймати холодний душ, а й без надмірних зусиль мити в ній посуд. Програма максимум – культивувати моржування та звикати до холодної води взимку. Це доступно й доцільно далеко не для всіх, але пів кубометра газу, можливо, того варті.
По-третє, найбільше газу – понад 10 млрд. м3 іде на зимовий обігрів житла українців, які мають автономне опалення. Тут економити найважче. Адже попри вищезгадану пропозицію Яценюка стосовно електричних котлів слід розуміти, що електричні мережі в Україні мають дуже високий ступінь зносу, тому можуть не витримати масових перевантажень. Тож акцент слід зробити на дисциплінованому використанні обігріву. Передусім можна підтримувати температуру на рівні не 22-25 градусів, до якого багато людей звикли останніми роками, а 18-19, які є відносно комфортними, якщо тепло одягнутися. Крім цього, вимикати опалення на час, коли протягом дня нікого нема вдома. І тримати його увімкненим не постійно, а протягом певних проміжків часу, необхідних для того, щоб обігріти оселю. Такі заходи можуть допомогти зекономити не один мільярд кубометрів палива.
Читайте також: Економічний союз з Росією як агонія
По-четверте, слід культивувати бережливе ставлення до газу. Існують непоодинокі люди, які за відсутності газового лічильника постійно тримають увімкненою одну конфорку, "щоб не купувати сірників". Не певен, що у свідомості таких людей може прокинутися громадянська позиція. Але якби їм поставили лічильник або їхнім дітям у школі розповіли, що марнування цього ресурсу – це фінансування тероризму на Донбасі, то певний ефект міг би з’явитися. Зрештою, у Європі давно ресурси використовують економно й не тільки природний газ, який у холодні пори року з’їдає до третини доходів громадян Євросоюзу. Якщо ми рухаємося в Європу, то повинні вчитися ощадливо розпоряджатися ресурсами та змалку привчати до цього дітей.
Отже, українці можуть допомогти державі побороти газову кризу та монстра, який нам її організував. Для цього ще раз треба продемонструвати одностайність та єднання, що так добре вийшло на Майдані. І тоді на виході ми не лише отримаємо людей із зовсім іншим мисленням, а й, можливо, повернемо хід історії в інший бік, нарешті сприятливий для України.