Ігор Коломойський та Дмитро Фірташ стали більш чутливими до згадування власних імен всує – око за око замилюють на своїх найрейтинговіших каналах. Зброя, яку можуть дозволити собі лише найбагатші. Цей медіа-таліон у прайм-таймі на «1+1» та «Інтері» – спроба знешкодити конкурента в боротьбі за місце на новій політичній карті. Тепер кожен із них, демонструючи перед мільйонами компромат на іншого, робить загалом не найгіршу справу, виймаючи скелети з шафи свого опонента. Хто з них менше зло і де тут правда, український глядач навряд чи аналізуватиме з ентузіазмом, бо грають не «наші хлопці». Тож не така вже й трагедія, якщо обидва щось програють.
Це наче боротьба між двома далматинами за можливість жити в господаревому домі. Немає значення, у кого більше плям, обидва, цілком очевидно, однієї породи, головне – хто гавкне останнім, опинившись ближче до нового господаря. А для цього їм конче потрібно, щоб діяльність супротивника асоціювалася з попереднім. Тому у відеопортретах одіозних олігархів, над створенням яких працювали досвідчені й уже немаловідомі журналісти, одна з найвиразніших складових – стосунки з «батьою». Наприклад, 20-хвилинний фільм «Приват, хамелеон!» про Коломойського, який «із непримітного олігарха став майже Гераклом», містить епізоди про те, що той був невід’ємною частиною «Сім’ї» колишнього власника «Межигір’я», пережив із ним Майдан, а потім, відчувши зміну політичного клімату, одразу адаптувався, заявивши про підтримку української армії й усіляко згадуючи про патріотизм. Аналогічно, щоправда з поправкою на небажання опонента про цей патріотизм навіть чути, атакують Фірташа в 45-хвилинній стрічці «Кремлівські титани Януковича», зазначаючи, що той є головним писарем політика-втікача, ближчим за якого для останнього був тільки золотий батон.
Обидва закидають одне одному цинічну, хоч у їхньому ділі доволі звичну розправу над простими громадянами. Фірташ, за версією «1+1», підготував багатомільярдний хук Українській державі через свій НадраБанк, який, щоб вирватися з боргового болота, хапається, як за бадилля, за своїх клієнтів, а тоді кидає їх у найбрутальніший спосіб. Крім того, його звинувачують у бізнес-перелюбстві з Кремлем, називаючи кишеньковим олігархом Путіна, котрий працював і працює на російську мафію та фінансує сепаратистів. «Плюси» також наголошують на мутуалізмі між Фірташем, столичним градоначальником Віталієм Кличком і колишнім очільником Адміністрації президента Сергієм Льовочкіним.
А що ж Коломойський, відомий за висловом «податки платить тільки боягуз»? Його ПриватБанк, як повідомляє «Інтер», теж тримається на плаву завдяки тисячам зруйнованих надій, а працівники авіакомпаній самовизнаного патріота, «який краде в країни нафту» й хоче експропріювати спонсорів терористів, місяцями сидять без грошей. Той тим часом, як випливає з історії, намагається створити на базі Дніпропетровської області, займаючи губернаторське крісло, своє феодальне князівство й продовжити експансію в Одеській.
Команда Коломойського і він особисто твердять, що автори сюжетів, котрі його дискредитують, виконують замовлення власників «Інтера», яким самим особливо нічим пишатися: один, присоромлений, відійшов у тінь після Євромайдану, другого під пильним наглядом тримає ФБР, підозрюючи в корупції та формуванні злочинної групи.
Люди Фірташа, який на коротшій відстані від гаранта, сьогодні шукають для Петра Порошенка аргументи на підтвердження того, що Коломойський навіть у теорії є надто ненадійним союзником, а його здатність викликати симпатію своєю широкою бородатою усмішкою сатира – це не більше ніж мімікрія, мета якої – велика нажива. Виконувати свій громадянський обов’язок гордий «титан» не поспішає й усіляко намагається інтерпретувати умовно проукраїнську позицію «хамелеона» як гру на публіку. Мотиви мотивами (все одно в альтруїзм олігархів повірить тільки блаженний), а ресурсів для захисту країна потребує кров із носа. І цей шпагат Фірташа між Києвом та Москвою для широкого загалу видається все ж менш привабливою та ризикованою для нього позою, якою обов’язково скористається Коломойський, завдаючи удару. Дмитре Васильовичу, чому б не зрівняти рахунок, пожертвувавши на порятунок співвітчизників?
У теорії ігор є така фундаментальна проблема, яка називається «дилема бандита», згідно з якою гравці не завжди підсоблятимуть одне одному, навіть якщо це в їхніх інтересах, через страх бути зрадженими. Стратегія освистати потенційного партнера домінує над стратегією допомогти йому приховати власні таємниці, сподіваючись на солідарність із його боку. І Фірташ, і Коломойський, хай у кого там що, мали доволі теплі стосунки з Януковичем і завдячують йому чималими статками. Обидва можуть зазнати помітних втрат, якщо не зміцнять зараз своїх позицій у вищих ешелонах влади. Тепер з огляду на специфіку діяльності вони роблять той самий висновок: треба забезпечити якомога нестерпніші умови для іншого, цураючись можливості задля власної вигоди стати його партнером. Про всяк випадок. Вони зараз дуже налякані, й те, що чубляться між собою, для українців все ж краще, ніж якби домовилися. От тільки шкода, що журналісти, які про обох знають цілком достатньо, щоб не мати ілюзій та спокуси комусь із них сприяти, влаштовують шоу для задоволення его цих карабасів-барабасів.