Цей клуб був створений в 2012 році. Він об’єднує експертів, що вивчають зовнішню та внутрішню політику РФ. Що то за експерти, добре зрозуміло, якщо подивитися тільки на очільника. Голова клубу – відомий своїми радикальними шовіністичними поглядами письменник-антисеміт Олександр Проханов. Створювалося об’єднання під патронатом Путіна та для його підтримки, про що відверто каже сам голова.
Ось пряма мова:
«Ізборській клуб зібрав у себе два десятки народно-патріотично мислячих інтелектуалів, антілібералів, з метою розробити ідеологію та стратегію ривка, про який обмовився Путін і який необхідний для того, щоб ліквідувати жахливе відставання Росії в усіх областях. У тому числі і в створенні оновленого оборонно-промислового комплексу та нової російської зброї, оскільки ми зараз знаходимося напередодні величезної війни».
Слід підкреслити, що ці слова про «величезну війну» Проханов казав не тепер, а ще в 2012 році, коли ніякою війною начебто не пахло. Тобто путінські ідеологи мали наказ готуватися до м'ясорубки ще два роки тому, коли Україна вела себе ще дуже слухняно. Але зараз не про це.
Готуватися до війни разом с Прохановим стали визнані бійці антіліберального дискурсу РФ. До Ізборського клубу увійшли письменники Олександр Дугін, Максим Калашніков, та Микола Старіков, телеведучий Михайло Леонтьєв, радник Путина Сергій Глазьєв, та інші відомі ідеологи імперських загарбницьких війн. Що то за люди читач, мабуть, добре знає, тому додатково представляти їх не має потреби.
У Донецьку, де за ініціативою ідеологів місцевого сепаратизму був створений філіал клубу, до суспільства увійшли переважно викладачі двох найбільших місцевих вузів – Донецького Національного Університету, та Донецького Національного Технічного Університету. Ось на цьому відео ці люди сидять разом із терористом Павлом Губаревим.
Прізвища усіх засновників називає викладач ДонНУ Кирило Черкашин. Тобто обізнатися неможливо. Втім у Донецьку всі члени новоствореного клубу добре відомі та впізнавані й без додаткових представлень. Це професор Дмитро Муза (ДонНТУ), доцент Сергій Баришніков (минулого року звільнений з ДонНУ за хабарництво), доцент Андрій Коновалов (ДонНУ). За столом не присутні інші відомі активісти сепаратистського руху, які також є викладачами ДонНУ – проректор університету Тетяна Мармазова та викладач цього ж вузу Сергій Бунтовський (один з лідерів партії «Русский блок»), але вони напевно теж мають відношення до клубу. Разом з ними представництво ДонНУ за столом було б ще більш вражаючим.
Український університет виявився справжнім розсадником українофобів та ворогів держави. І утримувався цей розсадник багато років за гроші українського бюджету. Доречи сам Губарев також отримував там освіту.
Відкриваючи засідання Павло Губарев підкреслив, що особисто телефонував Проханову, який підтримав створення донецького філіалу Ізборського клубу. Протягом засідання донецьких викладачів благословляв на боротьбу з Україною письменник-шовініст Дугін, з яким спілкувалися за допомогою скайпу. Відбувалося все це, нагадаю, в стінах українського університету, в робочий час. Тобто, проводячи роботу з руйнування української держави, учасники засідання одночасно продовжували отримувати за це заробітну плату з державного бюджету. І продовжують отримувати її і зараз, бо нікого з них досі не звільнено. А нараховують їм гроші з наших з вами податків, які ми продовжуємо сплачувати прямо зараз.
Чи могла би Росія, Франція, або Німеччина з власних коштів фінансувати роботу проти своєї ж державності? Запитайте у якогось німця, француза, або росіянина. Напевно, над вами будуть сміятися. Ну хіба може хтось утримувати з власних коштів своїх власних загарбників? А виявляється, що така держава існує. І це – Україна. Мабуть, ми живемо у найбільш християнській країні світу, яка не тільки пробачає своїх ворогів, а ще й допомагає ним. Ось тільки чомусь від цього не радісно, адже вороги не поспішають нас за це любити.
Протягом довгих років донецька освіта була притулком зрадників, які виховували таких самих ворогів, вбиваючи їм у голови, що Україна – напівдержава, штучне утворення, шматок Росії. Весь цей час це вважалося нормою, та навіть віталося. Наприклад, міністр Табачник сприяв призначенню в донецькі університети таких «правильних» ректорів. Результат ми отримали зараз – російські шовіністи виховали собі непогану зміну, з задоволенням продовжували рок за роком відтворювати нові покоління чужих Україні людей. Багато з них зараз примкнули до сепаратистів, є активними діячами антиукраїнського руху. І найбільш бридким є те, що все це профінансувала держава Україна. За власний рахунок.
Можливо, настав час покласти цьому край? Адже це «баловство» вже закінчилося війною та смертями сотен людей. Цікаво, чи відреагує на це донецьке засідання Міністр освіти Сергій Квіт? Або ми продовжимо накачувати грошима покидьків, які мріють про те, як нас знищити?