Сьогодні Путін, як запевняють допущені до ефіру соціологи, – найпопулярніший у Росії політик, його рейтинг зростає. І, вочевидь, ведучий «Вестей недели» на «Первом канале» Дмітрій Кісєльов вважає, що не останньою чергою – завдяки його вечірнім імпрезам. Здається, навіть Девідові Копперфільду є чого повчитись у кремлівського штукаря, який цього разу дістав із рукава… магнітик на холодильник! Цей сувенір йому привіз із Майдану колега Євґєній Рожков. 20 грн заплатив за безцінний речовий доказ того, що ведучий назвав «картинкою з майданутої підсвідомості – суперего тих, хто захопив владу в Києві»: тут і порожня Красна площа, і зірвана зі Спаської вежі зірка, і собор Василія Блаженного без хрестів… Активіст, зображений на магнітику, як авторитетно заявляє Кісєльов, до речі, реальний персонаж, який не припиняє жбурляти каміння. «Націоналізм – інструмент хаосу», – вторує йому напис на екрані.
Є чим приголомшити глядача й Кіріллові Познякову – обличчю програми «Сегодня. Итоги недели» на НТВ. Вирване з контексту словосполучення активіста-майданівця «…стріляти в голову снайперами!..» він коментує так: «Міські божевільні в урядовому кварталі Києва приміщень в оренду поки що не здають, але, коли з Майдану на адресу кримчан звучать такі погрози, Цой усім нам у поміч! «Мама, они сошли с ума!» (от тільки в оригіналі було не «они», а «мы»).
Кореспондент Роман Соболь не припускає, а знає, що Київ готував масштабні провокації, щоб завадити «референдуму» в Криму. Його репортаж починається з того, як аквалангісти оглядають акваторію порту в Севастополі: «Сьогодні нічого, окрім іржавого анкера, не знайшли, але треба бути напоготові». Ну-ну. Далі автор сюжету наводить злите в мережу невідомо ким листування Джейсона Ґреша, помічника військового аташе США, із працівником Генштабу Збройних сил України Ігорем Проциком, які буцімто обговорювали план диверсії на аеродромі в Мелітополі за участю бойовиків «Правого сектору», перевдягнених у російську форму.
Цитата в дусі серіалів про будні «малинових піджаків» у 1990-ті: «Треба заплямувати наших заклятих друзів і хороших сусідів. Думаю, ти зрозумів мене…» Звідки така інформація? Кореспондент зазначає, що перевірити справжність листування складно, бо в Києві таке навряд чи розслідуватимуть. Он як! А отже, чого не можна заперечити, те доведене саме собою.
Аналогічний прийом використали і в сюжеті про візит до Білого дому українського прем’єра: його запідозрили в тому, що він вивіз із України скіфське золото. Скарб, за легендою, мав слугувати Обамі гарантією повернення кредитів США. «Батьківщина фабрики мрій та доктрини керованого хаосу Яценюка облеліяла, але одружуватися ніхто не обіцяв», – посміхнувся Позняков і далі заговорив уже зовсім по-езопівськи про Європу, котра опинилася ніби між Сциллою і Харібдою. Коли мова про демонізацію російського ведмедя, мало яка старосвітська пташка заокеанський мотив не підхопить. Але вийшло інакше. І хотілося, і кололося, але санкції, якими погрожували Москві, як бумеранг, прилетять назадоньки!» Кореспондент Вадім Ґлускєр до мікрофона запросив лише представників лівих сил та Алена Корве, колишнього радника міністра закордонних справ Франції, який ситуацію в Криму охарактеризував як спробу Штатів та їхніх союзників завадити Росії знову стати великою державою.
Тим часом прямі включення «Первого канала» із кримських міст, що беруть участь у «референдумі», – це катарсис для «русской души», яка нині так прагне розширення. Кореспондент рапортує: явка неймовірно висока – понад 70%, ідею стати 84-м суб’єктом Російської Федерації тут сприймають із неабияким ентузіазмом, як повернення додому. У Сімферополі буквально за годину до завершення «референдуму» люди все ще сходяться на виборчі дільниці, як прочани. Лунає музика, ніби на свято.
Яке ж майбутнє в Криму тепер? На НТВ переконані, що з огляду на його ресурси, воно визначене і прекрасне, бо тут чекають передусім російських інвесторів і туристів. Показують, як на одному зі старовинних виноробних підприємств екскурсовод розповідає про переваги місцевої лози й порівнює смак спиртового напою, що його пропонують скуштувати гостям, зі своїм першим поцілунком, від якого ледь не знепритомнів.
Чомусь це був єдиний аргумент, наведений журналістом на підтвердження його тези, ніби з натяком на невибагливість свого глядача-співвітчизника.