На це я вам відповім: ніколи й за жодних обставин не можна вступати в переговори з імперією, окрім як із позиції переможця. І тим більше тепер, за крок до перемоги.
Cаме нашому поколінню випала нагода раз і назавжди утвердити місце України у світі, мимохідь заваливши старе імперське опудало. Ми нарешті маємо скласти наш задавнений іспит на незалежність від Росії.
Не раз українці намагалися скинути її ярмо, але через безпорадність еліти та пасивність низів програвали. Нам хронічно не щастить із елітою. Замість того щоб заарештовувати злочинців і боротися із саботажниками, вона ділить портфелі. Замість мобілізації армії і створення Національної гвардії опікується мовними законами. Ми добре пам’ятаємо, чим це скінчилося у 1918–1919 роках.
Нам радять не робити різких рухів, аби не провокувати Росію. А вона вже зайняла Крим. Думаєте, зупиниться? Нізащо! Київ – ось альфа й омега російської державної ідеології протягом п’яти століть. Імперія ніколи не відмовиться від Києва, бо саме звідти вимальовує своє походження.
Москву породили Орда і Русь. І цей лютий північний Едіп зробив усе, як належить: убив батька (Орду) й оволодів матір’ю (Руссю). І намагатиметься робити це знову й знову. Його не відігнати голосінням і заклинаннями.
Читайте також: Як не програти війну
Треба добре знати історію Росії, і зокрема її відносин з Україною, щоб не мати ілюзій. Слід нарешті звикнути до факту: Росія-імперія – це наш екзистенційний смертельний ворог. Вона ніколи не зупиниться. Вже конаючи, вона все ще тягтиметься до нашої Батьківщини, щоб останнім порухом увігнати пазурі в її плоть. І будь-яка наша миролюбність чи нерішучість лише «заводить» її: імперія сприймає це як слабкість.
Жодних переговорів з агресором! Бо переговори для нього – це лише спосіб надурити. Військова хитрість. Москва порушувала всі договори й домовленості, які укладала з Україною. І завжди брехала нам. Уже на нашій із вами пам’яті – лише кілька тижнів тому! – цинічно порушила Великий договір і Будапештський меморандум. То в які ж переговори ми маємо намір знову вступати? Переговори між Україною та Росією зараз – поки ми ще не перемогли – марні.
Історична логіка відносин України й Росії зумовлена тим, що ці дві країни здаються схожими, а насправді вони антиподи. Або імперська Росія, або вільна Україна. Третього не дано. Або ми відстоїмо своє право на існування раз і назавжди, або вона нападатиме на нас знову і знову. Звикнімося з цією думкою: або ми, або вони.
Читайте також: Перші враження мешканця окупованого Криму
За російської віри у «триєдиний народ» і російського фундаменталістського антизахідництва українці, обравши шлях на Захід, руйнують усю конструкцію державної ідеології північного сусіда, всі міфи про його «особливий шлях». Що загрожує тим, хто замахнувся на імперію, ми знаємо. Достатньо згадати долю середньовічного Новгорода, Гетьманщини Нового часу або України ХХ століття. Відтоді нічого не змінилося. Росіяни жадають Києва зовсім не для того, щоб надати йому імперської величі. Вони прийдуть сюди, щоб покарати «зрадливих хохлів» і випалити гніздо «агентів Заходу».
Зараз Путін у цугцванзі. Росія вмирає. З розпадом Союзу вона втратила всі завоювання на заході, набуті за останні чотири століття; дві третини її теперішньої території є мало придатними для людської діяльності; країна вибула з вищої ліги світової політики.
Імперія конає на наших очах. Цей «хворий Євразії» задихається в міазмах гниючої «імперської величі». Лік іде на роки. Щоб уникнути наглої смерті, Росія потребує «кисневої подушки». Та «подушка» – це ми. Якщо імперія не отримає нас, вона помре. Якщо отримає, то оклигає… І наробить ще багато лих.
Читайте також: Як притісняють українських студентів в Криму
Тому нам треба готуватися до смертельного бою. І ні за що, за жодних обставин не вступати в перемовини з позиції слабкого. Не відступати і не здаватися. Бо пощади нам не буде.
Але є і хороша новина: ми обов’язково переможемо. Ми просто приречені на перемогу, якщо триматимемося разом і хоробро боротимемося, не здаватимемося, не йтимемо на ганебний компроміс, не боятимемося.
Ми можемо. У нас стане сил. Ми могли це зробити завжди. У буремні часи Виговського. У сумні дні Мазепи. У повну зневіри і зради епоху Петлюри. Могли перемогти. Якби об’єдналися і боролися спільно.
Сьогодні нам буде набагато легше. У нас за спиною немає ворогів, як тоді. А в Росії більше немає друзів.
Така наша історична місія – перемогти це чудовисько, перемогти імперію! Ніхто, крім нас, цього не зробить. Ми породили цю потвору тисячу років тому – нам її і вбивати!
Слава Україні!
Про автора: Валерій Примост – письменник, сценарист, телеведучий, креативник