Власне, так само, як 2011-го року Янукович зробив «посадкою» Юлії Тимошенко, порушивши нерушимий, здавалось би, пакт еліт про те, що саджати можна «не вище» за заступника міністра. Отже, включаючи знамениту пісню U2 «Sunday Bloody Sunday» («Неділя, кривава неділя», присвячена розстрілу англійськими солдатами мирної ірландської демонстрації в Ольстері в 1972 р.), спробуємо розібратися, що саме сталося у вузенькій вуличці, що прямує до колишнього будинку ЦК КПУ.
Як очевидець подій, можу сказати – там били зганьблених «ментів», народ випускав пару. Той, хто скаже, що люди 1 грудня не хотіли крові, той збреше. Адже після того бузувірства, що вчинила зі студентами на Майдані «беркутня» в ніч на суботу, в будь-якої нормальної людини прокинеться почуття помсти. І пан Андрій Клюєв, голова СНБО, з подачі, як кажуть, не шановного Віктора Медведчука, разом з ще менш шановним міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком прекрасно розуміли, що знайдуться гарячі голови, які прийдуть на Банкову, в незалежності від того, чи покличе їх туди опозиційна верхівка.
В сухому залишку маємо ситуацію, коли спочатку, протягом майже двох годин, в той час, як на щойно відвойованому в влади Майдані, встановлювали сцену та йшов мирний мітинг, дві-три сотні радикалів, біля об’єктивів десятків камер, били солдатів-строковиків внутрішніх військ, чиїми тілами перегородили вулицю Банкову. Саме перегородили дорогу до порожньої адмінбудівлі, заздалегідь поставивши їх перед багатотисячним розлюченим натовпом, навіть не видавши металеві захисні щити. Понад те – з самого початку перед ними виставили взагалі ряд звичайних міліціонерів з найближчого РУВС. Випадковостей тут бути просто не може, бо на всіх, підкреслюю, на всіх акціях протесту завжди в якості оточення працює «Беркут» – власне, це його головне завдання. Відповідь на питання: «Чому цього дня сталося інакше», трохи попереду.
Читайте також: Євромайдан переріс у День гніву
Далі перед міліціонерами з’явився бульдозер, який невідомо хто викрав з щойно захопленого Майдану та без проблем перевіз сюди, що почав робити вигляд, ніби він хоче пробити ряди міліціонерів, кожного разу завбачливо зупиняючись у потрібний момент. В Мережі вже гуляє інформація, що техніку супроводжував перевдягнений керівник київського «Беркуту».
Менше з тим, вслід за машиною на Банковій з’явилося кілька сотень злих хлопців з усіх можливих радикальних організацій України – «Патріот України», «Соціал-національна асамблея», «Братство», «Тризуб» імені Степана Бандери, футбольні хулігани, просто охочі помститися «кривавим вилупкам в камуфляжній формі», які напередодні добивали ногами в голову людей на головній площі країни. Ці хлопці були справді лихі й готові до заворушень, у багатьох з них, навчених попередніми сутичками з міліцією, були припасені «аргументи» – цепи, каміння, балончики зі сльозоточивим газом тощо. Вони не хотіли слухати ні співака Олександра Положинського, ні Петра Порошенка, ні згодом Віталія Кличка та Олега Тягнибока, які намагалися не дати спровокувати міліціонерів на активні дії, виступаючи в ролі живого щита між натовпом і правоохоронцями. Радикали всіх мастей й справді як мухи на мед злетілися на Банкову при перших ознаках масових заворушень, бо відчули: в цей день можна все. Ось тільки не відповіли собі на питання: чому?
В таких випадках завжди потрібен хтось перший, хто жбурне каміння та крикне: «Вперед». Увага – тут ми підходимо до найголовнішого. Буквально за годинку перед початком основного «екшну» журналісти помітили, як на територію Банкової заїздять 2 автобуси зі звичайними номерами і з пасажирами у штатському. Хто були ці люди, ми не знаємо, однак їх безперешкодно пропустили до внутрішнього двору. Трошки згодом, як тільки народ з Майдану почав підтягатися до Адміністрації, перед рядами міліції буквально нізвідки вигулькнуло з десяток людей, що перші почали жбурляти вибухові пакети, петарди, розприскувати газ прямо на міліціонерів. А головне – постійно закликати людей йти вперед «до кінця», і бити «мусорів», які, до того ж, ніби спеціально повернулися до демонстрантів так, щоб бути не в змозі працювати гумовими палицями. Найбільш цікаво те, що коли народ почав втягатися у протистояння, ці люди так само швидко розчинилися.
Дивіться також: Як штурмували Банкову
А далі ситуація відома – нарешті, через 2 години цієї клоунади на людей (провокатори давно вже зникли) спустили розлючений чеканням «Беркут», який звіряче знову побив всіх, хто потрапив під руку, в тому числі – журналістів. Навіть не так – особливо журналістів, яких били особливо сильно і, в першу чергу, розбивали фото- та відеотехніку. Також вони затримали 9-х перших зустрічних людей, по-садистськи побили їх, і тепер з них роблять «цапів-відбувайлів», на прикладі яких влада хоче налякати решту – мовляв, з кожним так буде.
Й преса, й МВС вже встигли звинуватити в провокаторстві одіозного Дмитра Корчинського з його «Братством», який і справді з’явився в той день на Банковій, навіть покрасувався на бульдозері як Ленін на броньовику. А потім у себе на сторінці у «фейсбуку» захоплювався «героями революції», яких як завжди «здали продажні опозиціонери». Щоправда, в список підозрюваних він так досі чомусь і не попав. Цілком можна припустити, що старого найманця також залучили в якості масовки, й «фотачкі» він робив спеціально для замовника. Тим більше, адепти його забороненої партії, більш схожої на секту, вважають благом будь-які «антисистемні» дії, неважливо, за чий кошт і в чий бік. Однак дивує професійність й відверта нахабність поведінки провокаторів, які чітко знали, що й як робити, абсолютно нічого не боялися, не потрапляли в об’єктиви камер й дуже елегантно зникли з бойовиська.
Читайте також: Що буде після Євромайданів?
Знаючи тактику роботи внутрішніх військ, які, до речі, мають багато занять на полігонах на тему «Масові заворушення», робимо єдиний висновок: перед й так готовим й накрученим натовпом діяли перевдягнені працівники міліції, тобто, провокатори. Чиїм завданням було змусити юрбу, особливо її радикальну частину, втягнутися у широкомасштабне силове протистояння, жертвою якого мали неминуче стати не тільки звичайні люди, а й співробітники тієї ж таки міліції, яких спеціально «на забій» виставили під розлюченими людьми. Коли через 2 дні, 3 грудня, журналісти спіймали подібних (може, й тих самих) персонажів на спробі пробратися в Верховну Раду, ті пред’явили посвідчення співробітників внутрішніх військ з Криму.
Навіщо це все робилося? Банкова свідомо йшла в цей день на кривавий конфлікт, підбурюючи людей битися з міліцією її буцімто безпорадністю, страхом перед сотнями тисяч демонстрантів та уявною можливістю влаштувати «справжню революцію». План дій був приблизно наступним: спочатку провокатори-міліціонери змушують людей битися з міліцією. Всі камери знімають, як «бойовики з євромайданів» звіряче б’ють нещасних «хлопчаків». Далі з-за спин «ввшників» виривається «Беркут» – в реальності так, в результаті, і сталося, й починає максимально жорстоку зачистку, розганяючи людей. У відповідь з Майдану піднімається основна хвиля демонстрантів, і починається справжнє криваве місиво. Після чого Віктор Федорович зі своїми «яструбами» в якості самопризначеного «білого голубу миру» вводить надзвичайний стан, виступаючи в ролі «суворого, але справедливого баті».
До радикалів питань жодних немає – хлопці давно чекали моменту почесати кулаки, вони його дочекались. Але Янукович і його кліка у своєму палкому бажанні зберегти владу всіма засобами перейшли межу – показали, що навіть сама міліція, єдина сила, що наразі беззаперечно його підтримує, є просто розмінною монетою, «м’ясом» для них. Цим неодмінно має скористатися опозиція у перемовинах з «силовиками», особливо керівниками середньої ланки, які є ключовими у процесі нинішніх протестів. Міліція має зрозуміти – навіть цілковита лояльність «гаранту» на сьогодні не дає жодних гарантій, що завтра саме ти не станеш дійовою особою чергового кривавого спектаклю Банкової.