З одного боку – грубі гроші та належність до «партії влади», з іншого – «маленькі українці» та противники влади, нехай навіть і з такими-сякими грошима. Як вітчизняна Феміда, у якої наче й очі зав’язані, непомильно розрізняє їх – велика загадка. Адже гроші начебто не пахнуть, а патриції – такі самі громадяни з рівним правом голосу, як і плебеї… Чи такі правила існували лише в давньому Римі?
Та як би там не було, вітчизняна Феміда в неділю, 1 грудня підготувала чи то черговий, чи то позачерговий «подарунок» усім тим, хто досі продовжує вірити у можливість змінити чинний владний режим шляхом інституційним шляхом, тобто за допомогою бюлетенів для голосування. Славнозвісний Київський окружний апеляційний суд ухвалив рішення про скасування реєстрації єдиного висуванця від опозиційних сил Віктора Романюка («Батьківщина») кандидатом у народні депутати у 94-му виборчому окрузі.
Для інформації: на парламентських виборах 2012 року Романюк уже переміг на цьому окрузі, однак його опонентка Тетяна Засуха домоглася через суд скасування значного числа поданих за нього голосів, і в результаті ЦВК не спромоглася встановити офіційні результати виборів. Наразі він вимушено перебуває в Італії, оскільки в Україні проти нього порушено кримінальну справу. Повторні вибори до Верховної Ради мають відбутися 15 грудня. Тож, оскільки вплив на «маленьких українців» та рейтинг Засухи за рік упали і шанси виграти вибори у неї відсутні, у бій пішла вітчизняна Феміда, яка діяла за класичною формулою: немає кандидата – немає проблеми. Хай живе українська судова влада – найсправедливіша влада на світі!
Читайте також: Віктор Романюк: Українське консульство шпигувало за мною в Італії
Утім, не думайте, що виборці залишаться без густо поперченої політичної страви. Замість узгодженого опозиційного кандидата вони матимуть гострого на язик непримиренного критика чинної влади Юрія Кармазіна, колишнього нардепа від «Нашої України». Кармазін уже подавав позов до суду на зняття з реєстрації Романюка, але присуд винесений за поданням іншого персонажу – такого собі Володимира Шпаковича, за дивним збігом обставин – також тісно пов’язаного з «Нашою Україною», який висувався у 2012 році від цієї партії у сусідньому 95-му окрузі. І знов-таки, за дивним збігом обставин, як стверджують штабісти «Батьківщини», текст позову один в один копіює текст скарги, яку подавав згаданий уже Юрій Кармазін, ба більше: позов обслуговують юристи Кармазіна. Того самого улюбленця Феміди, за позовами якого суд уже позбавив мандатів трьох народних депутатів через тривалий час після прийняття ними присяги й участі в роботі парламент…
Щоправда, злі язики плещуть, наче насправді Кармазін активно співпрацює з владою, але хіба може такий полум’яний борець за справедливість на низько впасти? Ні, в жодному разі – просто він не може поступитися принципами! Можна не сумніватися, що на президентських виборах 2015 року (якщо вони, звісна річ, відбудуться) кандидат у президенти України Юрій Кармазін (він уже раз висувався на цю посаду, то, ймовірно, повторить свою спробу) так само принципово вимагатиме зняття з реєстрації узгодженого опозиційного кандидата, знайшовши в його біографії якісь гріхи, – і вітчизняна Феміда так само радо, як і раніше, піде йому назустріч.
А чи знайдеться якийсь новий не менш принциповий, аніж Кармазін, громадянин Шпакович, можливо, також із дуже патріотичної та незламної «Нашої України». І постануть виборці перед непростою колізією: за Віктора Януковича чи за Петра Симоненка голосувати? А, може, за Олега Ляшка чи Віктора Медведчука, якщо ті висунуть свої кандидатури? Чи взагалі не приходити на виборчі дільниці? І нехай хтось спробує звинуватити «партію влади» в усуванні опозиційного кандидата – непідкупна українська Феміда знає свою справу!
Отож повторю ще раз: і розгін київського Євромайдану в ніч на 30 листопада «Беркутом», здійснений зі зразково-показовою жорстокістю, і не менш брутальні дії силовиків проти маніфестантів й журналістів під адміністрацією президента 1 грудня, і демонстративне рішення Київського окружного апеляційного суду про скасування реєстрації висуванця від опозиційних сил Віктора Романюка, – все це наочно демонструє, що наступні президентські вибори не стануть бодай частково цивілізованими, тож суто інституційними засобами здійснити ротацію влади в Україні буде неможливо.
До речі, і вибори столичного мера також, адже розгін Євромайдану відбувався з посиланням на адміністрацію «міцного господарника» Олександра Попова. Ба більше: все політичне життя в країні зсуватиметься не в бік Європи, а в бік Євразії. З «суверенною демократією» à la Путін та Лукашенко, з судилищами над реальними й потенційними опозиціонерами, зі всевладдям репресивно-каральних органів, із гнобленням незалежних ЗМІ та вкрай брехливою офіційною пропагандою у стилі Геббельса та Жданова, з «керівною і спрямовуючою» роллю «партії влади», з відсутністю вільних виборів, з протистоянням «підступному Заходу» тощо.
Так, деякі деталі цієї мозаїки в Україні поки що відсутні, проте можна не сумніватися – у разі продовження нинішнього владного курсу вони невдовзі стануть на свої місця, і розмови про «незмінність європейського курсу» зміняться на гасла про «зусилля з відновлення братерської єдності східнослов’янських народів».
Проте все це стане фактами тільки у разі збереження чинного режиму. Не забуваймо: демократія включає не лише інституційні, а й позаінституційні інструменти – масові маніфестації, всезагальні і локальні страйки, відмови платити податки, публічні голодування тощо. Відтак українці мають чимало засобів заладнати справи і в 94-му окрузі, і на президентських виборах.