28 листопада народний депутат Ігор Васюник на своїй сторінці у Facebook повідомив, що львівські перевізники відмовилися везти людей на Євромайдан до Києва. «Друзі, ДАІ таки залякало львівських перевізників позбавленням ліцензії. З 13 автобусів, які мали сьогодні везти приблизно 900 львівських мітингувальників в Київ, всі відмовились їхати. Чиїсь автобуси не випустили з гаражів/стоянок, іншим перевізникам – телефонували додому і залякували», – написав він. Повідомлення такого штибу, які стосувалися відмови перевізників забезпечити перевезення з різних міст (за добрі гроші, ясна річ, а не за ясні очі) учасників євромайданів до столиці, неодноразово з’являлися того дня в Інтернеті.
Випадковість? Ні. Ось що повідомив перед цим, 22 листопада, заступник голови Львівської обласної партійної організації «Батьківщини» Олег Бас: так само перевізники Львівщини відмовляються везти людей до Києва на мітинг «За європейську Україну!». «Всі перевізники, почувши ціль поїздки – Євромайдан у Києві, починають розповідати про те, що всі автобуси у них зайняті і взагалі їм наполегливо рекомендували не зв’язуватися з тими замовниками, хто у неділю їде до Києва. Журналісти «5-го каналу», які звернулися вчора за коментарем щодо того, чи є перешкоди для людей добратися до столиці, самі пробували домовитися із перевізниками і пересвідчилися, що це практично неможливо», – зазначив Олег Бас. Такі самі проблеми були і в місцевих організацій «Свободи» та УДАРу, і не лише у Львові, а і в інших містах країни. Ба, й безпартійні громадські активісти не могли винайняти транспорт до столиці, починаючи з 21 листопада…
Але, може, такі неподобства кояться лише цього року? Ні. Знову звернімося до прикладу Львова – неформальної столиці «українського П’ємонту», міста європейського, де, здавалося б, бізнес повинен бути вільнішим, ніж деінде в країні. 12 жовтня 2012 року – аналогічна нинішній ситуація: перевізники відмовляються надавати автобуси для поїздки до Києва на Марш боротьби, присвячений 70-річчю Української повстанської армії. Як заявила голова Львівської обласної організації ВО «Свобода» Ірина Сех, кілька підприємців, які здійснюють пасажирські перевезення, відмовилися від вже запланованої і так само оплачуваної поїздки до Києва, пояснюючи це тиском з боку правоохоронних структур й органів контролю.
А ось повідомлення від 6 вересня 2010 року. Львівська «Батьківщина» залишилась без автобусів. «Перевізники, з якими ми попередньо домовились, не надали автобуси. Тому наші активісти і симпатики діставатимуться до Києва, хто як може», – повідомив голова фракції «Батьківщини» у Львівській обласній раді Іван Стецькович. Від обласної організації «Батьківщитни» мало їхати на акцію протесту до Києва, приурочену до відкриття чергової сесії Верховної Ради України, близько 300 осіб.
І так – упродовж усіх уже скоро чотирьох років безроздільного панування в Україні Партії регіонів або ж донецького клану з його сателітами. Ба більше: аналогічні речі спостерігалися і під час першого прем’єрства Віктора Януковича, особливо напередодні Помаранчевої революції…
Який же висновок слід зробити із – без перебільшення! – сотень таких відмов автоперевізників (якщо брати в масштабах країни), зроблених за останні роки під тиском влади? Про неприпустимі порушення законів «регіоналами» і про використання ними правоохоронних органів проти своїх опонентів? Так, це буде правильний висновок. Але не менш правильний (і не менш значущим) стане й інший – про відсутність в Україні вільного ринку і нормальних умов для ведення бізнесу; відсутність, зумовлену стилістикою правлінням Віктора Януковича та його бравих «донів».
Здавалося б, що простіше – у легального автоперевізника цілком легально винаймають автобуси представники парламентських партій і зареєстрованих громадських організацій для перевезення своїх активістів на знов-таки цілком легальні масові заходи у столиці? Перевози – і чесно заробляй гроші! Проте, виявляється, так в Україні неп робиться: заробляти можна тільки там і тоді, де і коли дозволить влада. А якщо ти підеш проти її бажань і спробуєш робити бізнес, спираючись на начебто однаковий для всіх закон, на тебе чигатимуть дуже великі неприємності. Аж до повної ліквідації твого бізнесу за допомогою правоохоронних (точніше, владоохоронних) структур і цілого кодла різноманітних перевірочних інстанцій…
Що ж, просто-таки геніальний за своїми формою та змістом сигнал послав режим «донів» Європі напередодні Вільнюського саміту: і не думайте йти до нас робити бізнес за європейськими правилами, поки ми при владі, ми не допустимо появи в Україні цивілізованого ринку та чесних правил на ньому. А захочете вкладати гроші в різні проекти на нашій території – то слухняно танцюватимете під наші гармошки. І тримайтеся подалі від української опозиції: навіть коли вона пропонуватиме гроші за цілком законні послуги, ви не матимете права заробляти на цьому. Ніякого вільного ринку в Україні немає і ніколи не буде, – все вирішуємо і вирішуватимемо ми, і тільки ми.
Відтак, схоже, Янукович і чесний бізнес – речі не надто сумісні. Особливо у тих сферах, де бодай трохи зачіпаються інтереси чинного режиму. Неначе повернулися часи феодалізму, коли васали змушені були коритися будь-якій сваволі коронованого сюзерена, коли роль законів виконували забаганки «його величності», коли дрібні і середні бізнесмени – «третій стан» – змушені були собі у збиток коритися наказам озброєних пахолків магнатерії… От тільки чи вчив хтось із «донів» історію і чи пам’ятає, чим усе це скінчилося?