За рішенням суду Юлія Тимошенко була визнана винною в перевищенні влади або службових повноважень. Це правопорушення належить до категорії тяжких злочинів. За нього Тимошенко було засуджено до семи років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах державної влади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями терміном на три роки. Термін позбавлення волі обчислюється з 5 серпня 2011 р., тобто до 5 серпня 2018 р. Позбавлення права займати посади в органах державної влади обчислюється з моменту відбуття основного покарання, тобто з 5 серпня 2018 р. по 05 серпня 2021 р.
Перший і найшвидший шлях — помилування президентом. Як продемонстрував нещодавно Віктор Янукович стосовно Юрія Луценка, це можливо навіть без клопотання самої засудженої. Можна вітати, що чинний президент тим самим не пішов за вузькою інтерпретацією власного указу про порядок помилування 2010 р., який встановлює порядок з особистим клопотанням ув'язненого про помилування. Таким чином президент своїм рішенням підтвердив свій статус гаранта Конституції України — бо основний закон не обмежує кола людей, які можуть клопотати про помилування.
На жаль, українське законодавство замовчує про можливість зняти судимість актом помилування, яка залишається після помилування. Отже, на сьогодні тільки суд може ухвалити рішення щодо зняття судимості. Можна тільки сподіватися на те, що громадський резонанс навколо теми помилування Тимошенко, Луценка та інших нагадає депутатам про необхідність заповнити цю прогалину й ухвалити відповідні зміни до Кримінального та Кримінально- процесуального кодексів.
Другий шлях звільнення Тимошенко — переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами. Такими обставинами згідно із законом можуть бути: штучне створення або підробка доказів; неправильність перекладу висновків і пояснень експерта; завідомо неправдиві показання свідків, потерпілих, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтувався вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді або суду під час кримінального провадження; визнання Конституційним судом України неконституційності закону, іншого правового акта або їхнього окремого положення, використаного судом, тощо. Тобто має бути відкритою і доведеною хоча б одна з перелічених у законі обставин.
Третій — українське законодавство дозволяє суду звільняти людину від подальшого відбування покарання, якщо та в період відбування покарання тяжко занедужала. Є затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерством охорони здоров'я "Перелік захворювань, які є підставою для подачі в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання". Перелік включає понад сто захворювань. Зважаючи на тривалість і підтверджену німецькими лікарями серйозність хвороби Юлії Тимошенко, напевно могли б знайтися відповідні підстави для її звільнення. Процедурно це має виглядати так: до суду з поданням про звільнення повинно звернутись керівництво установи, в якій засуджена відбуває покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, чи перешкоджає захворювання відбуванню покарання, особу засудженого та інші обставини справи. Вирішення цього питання є правом, а не обов’язком суду.
Четвертий шлях процедурно складніший і неоднозначний: Верховна Рада може ухвалити зміни до статті, за якою було засуджено Юлію Тимошенко, або зовсім декриміналізувати ст. 365 КК України. Така спроба чого вже мала місце. Цей шлях був би не таким уже й екстраординарним, бо Верховній Раді не звикати вносити зміни до Кримінального кодексу: до цього нормативного акта зміни вносяться постійно.
Є й інші, але для нашої аргументації менш актуальні, шляхи звільнення Тимошенко. Так, Верховна Рада щорічно ухвалює "Закон про амністію". Після відбуття двох третин основного покарання, тобто в 2016 р., Тимошенко могли б амністувати, якщо законом передбачать цю категорію засуджених осіб. Відбуття тих-таки двох третин основного покарання є підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого. Таке звільнення є правом (але не обов'язком) суду.
Інший механізм пов'язаний із правом суду замінити невідбуту частину покарання м'якшим покаранням. Враховуючи, що злочин, за який засуджено Тимошенко, належить до категорії тяжких, питання про заміну покарання можна ставити після відбуття половини терміну покарання, тобто тільки в лютому 2015 р. Використовуючи цю процедуру, можна замінити Тимошенко позбавлення волі на інше, м'якше покарання, не пов'язане із позбавленням волі, а також звільнити від другого покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади.
Переважну частину викладеного може перекреслити обвинувальний вирок у справі про вбивство Євгена Щербаня, якщо такий буде винесено. У цьому випадку залишиться тільки перший механізм звільнення — помилування.
Правових наслідків звільнення від покарання за хворобою може бути два – залишитись судимою або позбавитись судимості. Все залежить від того – звільнить суд особу від покарання чи від подальшого відбування покарання. Якщо суд звільнить Тимошенко від покарання, вона буде вважатись такою, що не має судимості (ст. 88 Кримінального кодексу України). Тобто вона зможе самостійно обирати де і як їй лікуватись, зможе вільно брати участь у виборах та реалізовувати всі інші свої громадянські права.
Якщо суд звільнить Тимошенко від подальшого перебування покарання, вона залишається судимою. У разі одужання її повинні будуть знову направити відбувати покарання (якщо не закінчаться строки давності). Статус судимості в такому разі залишатиметься у Тимошенко протягом шести років з дня звільнення від відбування покарання , тобто орієнтовно до 2019 року, якщо звільнення відбудеться у 2013р.
Судимість можна зняти й раніше, у судовому порядку, але це можливо лише після закінчення не менше як половини строку погашення судимості.
Які ж правові наслідки не знятої і не погашеної судимості? На таку особу розповсюджується цілий ряд правових обмежень, зокрема, така особа не може бути: суддею, прокурором, слідчим, нотаріусом, адвокатом, судовим експертом, присяжним, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, членом ЦВК, членом Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, не може бути прийнята на державну службу, не може бути обраним до Верховної Ради, не може бути допущений до державної таємниці.
Але, у будь-якому разі, звільнення від відбування покарання за хворобою не є реабілітуючою обставиною. З юридичної точки зору особа залишається такою, що вчинила злочин, вина якої визнана та доведена судом.
Щодо лікування Тимошенко саме за кордоном, може виникнути ще декілька юридичних перепон. Перше, це обов’язок відшкодувати півтора мільярди гривень НАК «Нафтогаз». Позивач має право звертатись до суду з клопотанням про заборону виїзду боржника за кордон до погашення боргу. До того ж до повного погашення цієї суми Юлія Тимошенко не зможе мати щось у приватній власності, бо власність підлягатиме вилученню в рахунок погашення боргу. Єдиною підставою для зміни цього рішення може бути повна реабілітація екс-прем’єра, тобто визнання її невинуватості і, відповідно, відсутності заподіяної шкоди.
Тому, опозиції варто боротись не лише за фізичне звільнення Тимошенко, а й за пошук правового способу її реабілітації, визнання невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину. В такому випадку буде знято багато юридичних перепон та неузгодженостей, які виникають при будь-якому варіанті її звільнення з нереабілітуючих підстав. Лише визнання її невинуватості та повна реабілітація дозволяє звільнити Тимошенко не лише від кримінального покарання, та його наслідків у виді судимості, а й від обов’язку виконувати рішення суду, щодо відшкодування півтора мільярдів гривень НАК «Нафтогаз».