Те, що в унісон зі «Свободою» цього разу виступили речники Партії регіонів, також не мусить нікого здивувати – як би там не було, а все ж таки правляча партія, і мусить тримати марку. Те, що станом на 5 серпня на інцидент ніяк не відреагувала «Батьківщина», теж не дивно: якраз виповнилося два роки ув’язнення Юлії Тимошенко, тож партійне керівництво переймалося іншими справами. Ну, а яловий характер УДАРу і мовчанка його лідера з приводу того, про що мовчати не можна, також річ узвичаєна.
Дивує інше. Ба більше – навіть не дивує, а насторожує і тривожить.
Згадаймо хронологію подій.
30 липня на концерті у Києві гітарист американського рок-гурту Bloodhound Gang Евіл Джаред Хасселхофф чи то імітував акт сечовипускання на синьо-жовтий прапор, чи то справді справив на нього малу потребу (відео, яке з’явилося в Інтернеті через кілька днів після інциденту, не дає можливості точно встановити, що то було, а свідчення очевидців різняться).
Наступного дня на концерті в Одесі Хасселхофф запхав собі ззаду в штани російський прапор. Потім гурт рушив до Росії, на Кубань, де планували дати концерти і виступити на фестивалі Kubana. Але на той час одеський інцидент став уже відомим, і 3 липня Міністр культури Росії Владімір Медінскій ініціював заборону виступу гурту на фестивалі, а музикантам було запропоновано пакувати валізи і забиратися геть. Того ж дня в аеропорту Анапи молоді активісти з числа кубанських козаків «розстріляли» музикантів протухлими яйцями та помідорами, а потім потопталися на американському прапорі.
І тільки після цього український політикум хоч якось заворушився.
Власне, не тільки політикум, а й офіційні органи. Міністерство закордонних справ України назвало зазначені дії музиканта абсолютно неприйнятними і висловило сподівання, що правоохоронці розслідуватимуть цей інцидент. Ті в особі МВС та СБУ негайно зреагували: «Усі звернення, які надійшли до СБУ за даним фактом, будуть розглянуті, і їм буде дана правова оцінка», – повідомили у прес-службі відомства. А у київській міліції зазначили, що зазначений учасник рок-групи своїм вчинком на концерті продемонстрував неповагу до українського суспільства, відтак Печерське районне управління внутрішніх справ столиці оперативно розпочало досудове розслідування.
А тепер закономірне запитання: чому всі ці правильні речі – і на партійному, і на державному рівнях – були зроблені тільки 5 серпня?
Хтось скаже: 3 і 4 серпня були вихідні дні, а в понеділок і партійні офіси, і державні установи запрацювали в нормальному режимі, тому так і сталося.
Добре, припустимо, що на вихідні дні й Українська держава в особі її інституцій, і партійний світ насолоджуються законним відпочинком і не переймаються якимись там американськими дурниками з їхніми витівками. Але ж брутальний інцидент у Києві стався 30 липня, все відбувалося на очах сотень глядачів – громадян України, на очах правоохоронців у формі і в цивільному, неодмінно присутніх на подібних концертах, чи не так? Тому на офіційну реакцію слід було чекати вже вранці 31 липня, і концерту в Одесі вже не повинно було би бути взагалі. А реакція громадянського суспільства повинна була б вибухнути ще раніше – у ніч з 30 на 31 липня, після негайної появи відповідного відео в інтернеті.
Але нічого подібного не сталося. І, схоже, взагалі б нічого не сталося, якби не скандал у Росії, піднятий і владою, і мас-медіа – неадекватний у певних своїх проявах (навіщо було топати американський прапор?), але гучний. І цілком резонний у своїй основі: адже європейська правова й політична традиція передбачає санкції за осквернення державних символів. Це у США 1989 року Верховний суд ухвалив рішення, що можна спалювати американський прапор, бо така акція відповідає першій поправці до Конституції, де йдеться про свободу слова, а спалення прапора – це мовляв, вияв цієї свободи. Чи входить у свободу слова підтирання прапором чи сечовипускання на нього? Не знаю, але в Штатах завжди напоготові критична маса громадян, готова застосувати зброю, яка належить цим громадянам згідно з другою поправкою до Конституції, проти хамської наруги над державними символами. І, крім того, якщо вже спалюється прапор, то це є виявом політичного протесту (як-от під час маніфестацій проти війни у В’єтнамі) а не тупою хамською витівкою…
Але Штати Штатами, а українське законодавство передбачає за таку наругу адміністративну або ж кримінальну відповідальність. Та, схоже, аудиторії на київському концерті Bloodhoud Gang та присутнім там правоохоронцям глибоко начхати і на вітчизняне законодавство, і на символи України, і на національну честь та гідність. І якби не реакція росіян, то не тільки наші МЗС із МВС мовчали б, не тільки СБУ робила вигляд, що нічого не сталося (а саме ця спецслужба мала б відстежувати подібні інциденти), а й «Свобода» спокійно насолоджувалася літним відпочинком від своїх націоналістичних обов’язків. Отож, кажете, Україна – не Росія? Так, не Росія, але провінційна Малоросія, де навіть про те, що відбувається на українській землі нерідко дізнаються з голосу Москви. А величезні сегменти українського суспільства байдуже мовчать, не реагуючи на неподобства та знущання з них же самих.