За його словами, такий тариф економічно обґрунтований вже більше року. «Зростає зарплата, енергоносії ростуть у ціні, залізничний склад зношується. Проте, враховуючи непросту соціальну ситуацію, ми стримуємо зростання цін на всі види громадського транспорту усіма способами», – запевнив Попов. – «Балансуємо на межі можливостей для забезпечення експлуатації». Цікаво, що за ніким не спростованим повідомленням агенції УНІАН, за розрахунками КП «Київський метрополітен» проїзд у «підземці» у 2013 році має коштувати зовсім не 3,5, а лише 3,03 грн.
Не минуло й двох тижнів, як «найближчий час» почав невблаганно насуватися. У КМДА відбулася презентація системи «Єдиний електронний квиток», яка передбачає скасування жетонів метро і, ясна річ, підвищення цін на проїзд. Як повідомила прес-служба держадміністрації, після впровадження цієї системи жителі столиці зможуть або скористатися безконтактною карткою, роль якої для певних категорій населення буде виконувати «Картка киянина», або сплатити за разовий проїзд. Також можна буде придбати квиток, що дозволить користуватися будь-яким видом транспорту упродовж доби. Можливо, він буде розрахований на певну дистанцію.
Передбачається, що впровадження єдиної системи оплати проїзду буде здійснюватися в декілька етапів. Після підписання інвестиційного договору будуть впроваджені квитки зі штрих-кодом замість жетонів у метрополітені та адаптовані для цього турнікети. Наступним етапом стане встановлення термокомпостерів в наземному транспорті; останнім кроком змін стане запровадження єдиного квитка. Орієнтовно, за задумом КМДА, процес народження універсального електронного квитка триватиме 9 місяців. А його наслідком стане істотне зростання виручки від проїзду в транспорті: як засвідчує досвід «деяких міст», у середньому на 15-27%.
Читайте також: Столицю прирікають на надзвичайні ситуації, за які ніхто не відповідатиме
Щоправда, при цьому київські чиновники скромно мовчать про те, на скільки зросте ціна на проїзд у метро (за їхніми планами, одноразовий квіток буде коштувати до 4 грн), у тролейбусах, трамваях та автобусах (3 грн), у маршрутках «Київпастрансу» (невідомо ще, якою вона стане, але вочевидь також зросте) та у міській електричці. Скромно мовчать вони і про те, що у згаданих маршрутках «Київпастрансу» жодного обліку грошей, заплачених за проїзд, під час самих поїздок не ведеться, квитки водії не видають, а на пожвавлених маршрутах за одну лише зміну «накручується» до 8-10 тисяч грн., які потім невідомо як розподіляються і невідомо до чиїх кишень ідуть…
Отож уже за рахунок наведення обліку грошей, заплачених за проїзд у маршрутках, можна було би перекрити витрати міста на автобуси, трамваї та тролейбуси. Дивись, і на метро щось би перепало…
А взагалі-то то дуже цікава логіка у відомстві столичного градоначальника: якщо міський транспорт, і передусім метро, збиткові, то слід вгатити у нові компостери (кожен ціною з місячну зарплату кондуктора автобуса, з усіма податками і соціальними виплатами), у камери відеоспостереження, якими будуть обладнані салони наземного транспорту (ця система потягне на куди більші гроші), спеціальні квитки, нові проїзні картки різного типу, оновлені турнікети в метро, нові автомати для продажу квитків тощо – загалом на суму, за офіційними даними, близьку до півмільярда гривень. Щоправда, всі витрати має начебто взяти на себе якийсь «приватний інвестор», котрий потім й одержуватиме до скону віку левову частку прибутків від міського столичного транспорту, надземного й підземного. Такий собі герой-рятівник, який після підписання угоди стане фактичним співвласником київських автобусів, трамваїв, тролейбусів та поїздів метро.
Читайте також: "Маленькі" проблеми великого Києва
Схоже, саме в цьому і полягає весь сенс операції, замаскованої словами про «нерентабельність» та «балансування на межі можливостей». Бо ж хіба не простіше було би просто підняти ціни на проїзд, скажімо, в надземному транспорті до 2 грн, у метро – до 3 грн, а водночас налагодити суворий контроль за коштами в маршрутках «Київпастрансу»? Звісно, простіше. І краще для міста. Он у Харкові, на який рівняється градоначальник Попов, у метро замінили жетони на одноразові квитки і багаторазові картки. Охочі можуть почитати відгуки харків’ян про це нововведення, про те, які безумні черги утворюються на деяких станціях і яка душогубка нерідко виникає, скажімо, на станції «Південний вокзал», де на метро сідають ті, хто приїхав до міста електричкою і не має багаторазового проїзного. А уявіть, що буде у Києві на станції «Вокзальна», де і сьогодні не протовпитися? Вона просто перестане функціонувати. Як і всі станції метро старого зразка з маленькими вестибюлями. Бо ж автомат видає квиток за 30 секунд, ще скільки ж пасажир зазвичай витрачає на різні маніпуляції біля автомату – хтось у КМДА про це подумав? Чи та публіка ніколи в метро не їздила, а народилася у «майбахах»?
Читайте також: "Новий порядок" у Києві
Я вже не кажу про скорочення робочих місць кондукторів та продавців жетонів у метро – йдеться про кілька тисяч людей. Я вже не кажу про те, що дорогі і складні нові компостери швидко ламатимуться (уже був з ними експеримент – за тиждень усі вийшли з ладу), а їх на автобус потрібно 3-4. Я вже не кажу про те, що нова техніка неодмінно за кілька років вийде з експлуатації і її слід буде планово міняти (отже, знову підвищувати ціни на проїзд, щоб задовольнити інвестора). Ну, а ексцеси, пов’язані з люттю тисяч пасажирів, які не можуть сісти в метро, я описувати просто не берусь. А на додачу у майбутніх душогубках на старих станціях легко зможуть затоптати чи то дитину, чи то інваліда – ненавмисне, навіть того не помітивши…
Отож результат: нуль вигоди (в найкращому разі) для міста і добрі чиїсь прибутки – як того, хто ухвалив відповідне рішення й одержав «відкат», так і того, хто є власником фірми-інвестора та підприємств-постачальників. Але… Рішення, схоже, вже ухвалене. Отож ховайся, хто може: градоначальник Попов та його команда розпочинають «реформи» на столичному транспорті!
А платити за чергові забаганки цієї десантованої «регіоналами» у столицю публіки (реально – щонайменше півмільярда коту під хвіст під оглядом міських інтересів) будуть, як і завжди, пересічні кияни.