…Тільки за квітень-червень з Єгипту, де, як вважала ціла низка західних політиків та аналітиків, після «арабської весни» начебто восторжествувала демократія, надійшла ціла низка повідомлень про переслідування коптів, погроми християнських храмів, убивства на релігійному ґрунті та відверте підігрівання влади радикальним ісламістам.
5 квітня група коптських дітей обмалювала графіті стіну мечеті в місті Аль-Хусус, розташованому на північ від Каїру. Ревні мусульмани побачили в цих графіті хрести, відтак у малюнках – осквернення молитовної споруди. Без зайвих роздумів один з ревнителів віри відкрив по дітям вогонь, убивши одного з хлопчиків. Після цього в Аль-Хусусі почалися перестрілки. Містом прокотилася хвиля християнських погромів з убивствами і підпалами, крамниці, які належали коптам, були розграбовані, дитячий садок коптської громади – спалений. П’ятеро людей загинули і вісім отримали поранення.
Реагуючи на трагічні події, канцелярія президента Єгипту Мухаммада Мурсі висловила співчуття родинам загиблих і закликала жителів міста припинити насильство. А глава духовного університету Аль-Азхар великий шейх Ахмад аль-Тайіб закликав мусульман і християн захистити національну єдність. Але… 9 квітня духовний лідер коптів патріарх Тавадрос II виступив з гострою критикою на адресу президента Єгипту. Тавадрос II звинуватив президента у зневажливому ставленні до коптів і підкреслив, що влада країни не вжила належних заходів для захисту його резиденції в Каїрі під час похорону жертв зіткнень в Аль-Хусусі. Тоді натовп мусульман атакував християн у соборі Святого Марка, закидавши їх камінням. Копти відповіли тим же, і незабаром почалася бійка. Поліцейські застосували на території комплексу собору сльозогінний газ, щоб розсіяти натовп. У цих зіткненнях постраждало близько сотні осіб, на щастя, обійшлося без загиблих. Патріарх коптської Церкви зажадав від єгипетської влади припинити говорити і почати діяти на захист християнського населення країни.
Приблизно на місяць напади на християн припинилися, а далі знову лилася кров, знову були загиблі. 13 травня на коптську церкву в селі Менбал, провінція Мінья, більшість населення якої складають мусульмани, напав натовп радикально налаштованих мусульман, трощачи інтер’єр, розбиваючи вікна та двері. Постраждала також власність коптів – крамниці та аптеки, що знаходилися на шляху до церкви. Ісламісти били всіх коптів, що траплялися їм на дорозі. Причиною погрому став конфлікт, спровокований жителями сусіднього села, які прийшли в Менбал до часу закінчення богослужіння в коптській церкви з наповненими сечею пластиковими пакетами і почали закидати ними копток, що виходили з церкви. Коптська молодь заступилася за дівчат, зав’язалася бійка, яка вилилася в погром коптських кварталів. Два (лише два!) нападника-ісламіста були врешті-решт заарештовані.
А 18 травня близько 20 тисяч радикально налаштованих мусульман з криками «Аллах акбар!» закидали камінням церкву в Олександрії. Згідно з офіційними даними, причиною насильства став інцидент, що стався між християнином-коптом Баземом Рамзі Майклом та мусульманином Хамадом Аллошем, який нібито побачив, як копт із балкону підглядає за сестрою Аллоша, котра жила поверхом нижче. Спалахнула сварка, в результаті якої зібрався натовп ісламістів, який пішов штурмувати церкву. 36-річний копт Седко Шериф, батько трьох дітей, помер під час погрому. За даними поліції, причиною серцевого нападу став страх. За словами родичів, які бачили його тіло, на ньому було багато синців та сліди кульових ран. А 19-річна коптка Міна Мілад Сабер отримала серйозну травму голови і перебуває в комі.
22 травня єгипетський суд засудив до вищої міри покарання чотирьох осіб, визнаних винними у вбивстві коптського священика Дауда Пітера Булеса в місті Ассіут в 2011 році. За даними єгипетських джерел, вбивство було скоєне під час пограбування квартири священика, причому грабіжникам допомагав слуга копта. Священика вбили кількома ударами ножа. Як вважає єгипетська влада, у злочині не було релігійних мотивів – мова йде про звичайний грабіж, бо ж один з убивць – теж християнин. П’ятий злочинець засуджений до десяти років позбавлення волі. Наче свідчення зворотного ряду – вбивці засуджені, злочин розкритий, влада стає на захист коптів. Але ж судова система сучасного Єгипту перебувала у перманентному конфлікті з ісламістськими президентом та парламентом, бо вона ґрунтується на світських правових засадах (і не випадково тимчасовим главою держави став саме очільник Конституційного суду). Чи не тому агентство Reuters відзначаило, що в Єгипті смертні вироки в подібних ситуаціях, нехай і затверджені усіма судовими інстанціями, нечасто виконуються, бо це залежить від тих владних структур, що контролюються ісламістами?
Й інший судовий вирок. Суд у місті Луксор 11 червня визнав коптську вчительку винною в богохульстві і оштрафував на 100.000 єгипетських фунтів. Скаргу на вчительку Даміану Ібід Абд аль-Нур подали батьки учнів з початкової школи «Нага Шейх Султан». Вони стверджували, що викладачка ображала пророка Мухаммада і іслам, а також проповідувала християнство в ході уроків, присвяченим релігії. Після оголошення вироку активісти ісламістських рухів висловили невдоволення – на їхню думку, суд обійшовся з Абд аль-Нур занадто м’яко. Схоже, за конкретних умов такий вирок і справді був найм’якішим з усіх можливих…
Це все надзвичайно нагадує певні епізоди вітчизняної історії. А саме – кінець ХІХ- початок ХХ століття в Російській імперії, ставлення значної частини владної еліти і плебейства до «єврейського питання». І хоча головні рішення ухвалювалися у Петербурзі та Москві, значна частина подій розгорталася на українських теренах, бо тут проживали мільйони юдеїв. «Чорна сотня», неодноразові погроми, «справа Бейліса»… Так само, як сьогодні ісламські фундаменталісти вбивають коптів, громлять церкви і грабують магазини у ті часи православні фундаменталісти вбивали юдеїв, громили синагоги та грабували крамниці. Ясна річ, принагідний грабунок «невірних» – справа свята для плебейства всіх часів і народів… І, до речі, суди Російської імперії також поводилися тоді куди більш пристойно, ніж царська влада чи поліція.
Загалом же така типологічна спорідненість ситуацій і подій означає, що існує певна логіка історії, що розвиток тих чи інших країн – не хаотичний процес, цілком залежний від випадковостей і дій визначних осіб. І ще кілька місяців тому можна було передбачити, що попереду у Єгипту складні випробування. Адже у разі різкого загострення соціально-економічної та політичної ситуації радикальні вожді плебсу неодмінно спробували б установити на всій території країни «революційний шаріатський порядок» та поставлять на порядок денний ісламістський варіант «світової революції» – створення «всесвітнього халіфату», задля чого не жаль буде кинути в полум’я боротьби не лише коптів, а й 9/10 правовірних мусульман; нічого, мета виправдовує засоби. Але історія завжди має альтернативні варіанти, і дуже мало що в ній жорстко детерміновано. Слід тільки робити належні висновки з досвіду минулого, в тому числі – і з минулих подій в інших країнах, на перший погляд – дуже відмінних від твоєї. От єгипетські військові та противники ісламістського тоталітаризму і зробили ці висновки.
…І що цікаво: про тимчасового президента Єгипту Адлі Мансура речники «братів-мусульман» (а саме останні й були ядром єгипетської «чорної сотні») вже почали розпускати чутки не лише про його належність до «єврейської секти адвентистів сьомого дня», а й про намагання вихреститися у коптській Церкві. Одне слово – «бий коптів, рятуй усесвітній халіфат»!