«Для ефективної боротьби з незаконними МАФами, стихійною торгівлею на колесах необхідно підвищити значимість адміністративного протоколу – збільшити суму штрафу і спростити процедуру складання цього протоколу, – вважає директор департаменту міського благоустрою та охорони природного середовища Києва Сергій Садовий. – Крім того, найближчим часом буде припинена робота засобів пересувної торгівлі, господарі яких проігнорували договори про оплату пайової участі і не отримали довідок про функціональне призначення транспортного засобу. Це стосується автокав’ярень, наметів із фруктами та іншими товарами, а також машин, які працюють у непризначених для цього місцях. Щоб продавати сезонні фрукти та овочі, в Києві відведено безліч спеціальних майданчиків, тому вимога одна: не торгувати де попало!».
Але це ще не все. Як заявив чиновник щодо торговельних яток (чи, як їх звуть в КМДА, кіосків), то їх як прибирали з вулиць, так і будуть прибирати. До 1 серпня від електроенергії відключать всі незаконні кіоски, і це будуть робити постійно. А для боротьби з автокав’ярнями з обладнанням, яке працює на газі, планують залучати евакуатори. А з 1 січня 2014 року в українській столиці офіційно запровадять схему розташування МАФів, яка передбачатиме роботу тільки п’яти тисяч кіосків на суворо визначених місцях і з обмеженим асортиментом товарів.
На перший погляд, усе сформульовано правильно, по-європейському, в інтересах пересічних киян, які нерідко потерпають від неорганізованої вуличної торгівлі. Але… Не забуваймо: вирішувати, що є «порядок» та «упорядкованість», а що ними не є, ясна річ, будуть чиновники КМДА, тобто представники владної структури, призначеної «згори», непідзвітної жителям столиці, ба більше – персонажі, значна частина яких (з градоначальником Поповим включно) є киянами рік-два, максимум три. А ще ці чиновники у вуличних ятках товарів не купують, бо живуть у своєму «елітарному» світі…
І це ще далеко не всі «але». Що в реальності означають усі ці довідки, дозволи, договори та інші папери, вигадані чиновним апаратом? Правильно, засоби отримання корупційного «навару». Так само і запровадження нових штрафів: плати або повну суму у бюджет, або неповну – у кишені тим, хто тобі цей штраф виписує. Ну, а що таке евакуатори і як міська влада Києва насобачилася за минуле десятиліття їх використовувати, добре відомо.
Згадайте, читачі-кияни: траплялося таке, що раптом зникали ті чи інші ятки, розташовані біля вашого дому, а за якийсь час поверталися на свої місця? Так? А чи лишалися у них ціни на товари такими самими, як і до зникнення? Риторичне запитання, чи не так?
А що означає «тільки 5 тисяч кіосків»? Чому саме стільки? З якої стелі взята цифра? Зі стелі кабінету Попова? А якщо кияни вимагатимуть чи то знести ще тисячу, чи то поставити ще дві тисячі (в реальності, найшвидше, будуть і перші, і другі вимоги)? Хто визначатиме соціальну значущість тих яток, які залишаться? І чи не вийде так, що виживуть лише ті торговельні точки, які мають гарний «дах» чи належать «своїм людям»?
Ба, ледве не забув: що таке «обмежений асортимент товарів»? Хто і чому має право його обмежувати (якщо не йдеться, звісна річ, про наркотики, про фальсифіковані продовольчі та непродовольчі вироби тощо)? Тільки не треба розповідати, що таке обмеження – в інтересах киян, бо насправді кияни (ті, котрі не їздять у дорогих авто) зацікавлені мати «під рукою» якнайбільший асортимент якісних і не надто дорогих товарів. А щоби товари не були надто дорогими, потрібно, щоб у їхню ціну не входив корупційний чинник. Така от «дрібничка», не надто реальна в сьогоднішній Україні…
Я вже не кажу, що втілення в життя планів «реформаторів» з КМДА матиме наслідком ліквідацію тисяч і тисяч робочих місць, скорочення податкових надходжень, подорожчання великого числа товарів – і так далі, і таке інше. А водночас зміцнюватимуться позиції монополістичних торговельних структур та падатиме ціна товару «робоча сила» у торговельній сфері. Власне, під гаслом «упорядкування» у Києві вестиметься боротьба з конкурентним ринком та зміцнюватимуться олігархічні квазіринкові структури. У підсумку боротьба безнадійна – он Олександр Омельченко вже ліквідовував у столиці міні-пекарні, але за десять років вони знову з’явилися. Тепер же антиринкові акції матимуть куди більший розмах – і більші негативні наслідки.
Сказане не означає, що упорядковувати торгівлю з яток та павільйонів, з авто та просто з землі не треба. Безумовно, треба. Але робити це мають органи місцевого самоврядування, підзвітні киянам, а не десантовані Банковою до столиці чиновники. І не тільки в силу корумпованості та безвідповідальності останніх, а й у силу їхніх сумнівних інтелектуальних здібностей – не дарма ж бо вони постійно тішать столичних жителів своїми геніальними проектами…