Його наче чекали на борту рейсу до Гавани — але там його не виявилося. І ось тепер прогресивне людство стурбоване.
Щоправда, є чимало підстав вважати, що підстав турбуватись нема. “Пан Сноуден дійсно прибув до Москви. Для нас це було цілковитою несподіванкою”, – сказав майже в той час, коли я пишу ці рядки, ніхто інший, як президент Росії Владімір Путін.
Путін також категорично заперечив, що російські спецслужби якимось боком причетні до нашумілої на всенький світ діяльності Едварда. “Що швидше він обере кінцеву точку маршруту, то краще і для Росії, і для нього”, – заявив глава російської держави. За словами Путіна, поки що Сноуден, котрий не має ні дипломатичного паспорту, ні візи, лишається у транзитній зоні аеропорту “Шеремєтьєво”.
Чи може це бути розмовами для відведення очей? Заіграшки. Можливо, Сноуден, котрий викрив глобальну систему стеження американських спецслужб, уже давно не в Москві, а десь в омріяному Еквадорі, Венесуелі, Ісландії — та мало хто готовий надати притулок людині, що розкрила на весь світ підступи США?
Читайте про це: Facebook під контролем спецслужб
А можливо, він і справді в Москві. Переховується від всесильних Агентства національної безпеки та Центрального розвідуправління, на котрі працював, і чиї таємниці зробив надбанням громадськості.
Щоправда, трохи дивно, що “ворога держави” США не схопили ще в Гонконгу, де він переховувався пару тижнів після того, як “злив” усю інформацію в газети. Здавалось би, американські спецслужби мають багатомільярдні бюджети, стежать за всім світом, постійно і грубо (коли вірити фанатам Сноудена) порушують права людей в усьому світі… Ну що б їм вартувало відстежити видатного борця за ці права?
А от не відстежили.
Щось подібне було не так давно під час Бостонського теракту. Тоді, нагадую, з'ясувалося, що американські спецслужби тримали підозру на братів-чеченців, котрі влаштували той вибух. Але відвернути теракт ніхто не зумів. Тепер батьки терористів стверджують, що це доводить: їхніх діток підставили.
Гаразд, ні АНБ, ні ЦРУ, ні ФБР не заарештувало бостонських чеченців, бо всі хотіли, щоб у Бостоні стався теракт. Це (стверджують конспірологи) потрібно було для підвищення бюджетів спецслужб та розпалювання в США ненависті до Росії. Але от чому вони не вистежили Сноудена? Тут яка вигода? Загадка.
Але головне навіть не те, що американці, котрі підслуховують “увесь світ”, на ділі виявляються набагато безпораднішими, ніж ті, кого вони, власне, підслуховують. І навіть не те, що про всі злочини Заходу світ завжди дізнається саме із західних видань (той же Сноуден чомусь звернувся не до китайського “Сіньхуа” чи російського “Первого канала”, а до Washington Post та Guardian). Що справді важливо — то це стратегічні результати.
Той-таки Путін одразу, коли вибухнув скандал, дуже спокійно висловився в такому сенсі, що про прослуховування взагалі-то знають усі, кому слід. І в цьому складно сумніватися. Ми живемо не в середньовіччі, коли на одному континенті винаходили порох, а на іншому ще рубали секвойї кам'яними сокирами. Всі все розуміють.
Читайте також: Шпигунські скандали посилюють антиамериканізим у Росії
Але саме тому викриття Сноудена мало вплине на збереження приватності громадян, за котрими потенційно може стежити система PRISM та інші викриті ним комплекси стеження. Викриття — і це свого роду парадокс — може зробити ситуацію ще гіршою.
Скажімо, вже сьогодні російські парламентарі готують законопроекти про переведення національного сегменту інтернету під контроль своєї держави. А Китай, котрий палко підтримав викриття Сноудена, взагалі зробив це вже досить давно. Хтось думає, що Москва чи Пекін у даному випадку дбають про права людини? Авжеж.
Досі, попри численні спроби, навіть РФ та КНР разом узяті не могли змусити Захід піти на розподіл адміністрування Інтернету між «провідними країнами» з тим, щоби кожна «провідна країна» керувала сегментами Мережі на своїй «території відповідальності». Тобто – це прописують досить відверто – і у «менш розвинених» сусідів. Але тепер американську владу над Інтернетом скомпрометовано, як ніколи. Відтак, завдяки Сноудену буде набагато легше добитися перерозподілу усіх цих важелів між «провідними» країнами.
Аби на завершувати на цій песимістичній ноті, поставмо самі собі питання. Чи мав би Сноуден мовчати, дізнавшись про глобальну систему стеження за світовим інтернет-трафіком та мобільними розмовами? Це ключове питання, і відповіді на нього – нема. З точки зору західних, саме західних, ідеалів, він мусив зробити те, що зробив. Але ясно і те, що в підсумку виграють ті, хто ці «західні ідеали» глибоко зневажає.
А водночас зрорзуміло й інше: Захід є хоч до якоїсь міри “демократичним” саме тому, що там можливі Сноудени. А вони можливі там тому, що вони збурюють громадську думку. Вплив котрої є вирішальним. Це теж має купу мінусів, але в даному разі обмежимось констатацією факту: тоді як для Заходу принциповою є “громадська думка”, для альтернативних проектів (євразійських, суто азійських, ісламістських) вона відіграє мінімальне значення
Читайте також: Росія як антизахідний троль
Принаймні, китайці ув'язнили б свого “Сноудена” на всю решту життя. В Росії він не мав би й шансу надрукуватись у провідних виданнях. А у талібів, скажімо, когось подібного не могло б і з'явитися. Там, коли що, розмова коротка.
Тож із сумом доводиться констатувати, що в сучасному світі добрими намірами вимощено дорогу в майбутнє, де жодних Сноуденів не буде – бо ті, хто бажатиме заткнути їм рота, ні на мить не спиняться ні перед знищенням літака, ні навіть перед знищенням цілого аеропорту.