Уже пройшовши повз нас, молодики на мить спинились, поцілувались і рушили далі. Донька нічого не помітила.
На цьому колонку можна було б і завершити. Тоді в ній була б ясна й чітка мораль. На жаль, життя дуже рідко буває ясним і чітким. Це добре розумієш напередодні гей-параду, котрий, схоже , не відбудеться, але наслідки вже має.
Не будемо зараз про тих, кому насправді немає діла до будь-чиєї сексуальної орієнтації, а цікавить лише можливість покричати про «аморальну Європу» як антитезу до нібито «морального» євразійства, або і просто хочеться помахати кулаками. Хоча активізація усіх цих товаришів якраз є тим сумним наслідком, котрий настав уже зараз, ще до самої події. Але візьмімо дійсно зацікавлених – з обох боків.
Як легко помітити, на словах багато хто наче виступає за толерантність. ЛГБТ-спільнота стверджує, що має такі ж права, як усі інші. Що коли двоє чоловіків, чи двоє дівчат, кохають одне одного, то дуже несправедливо, щоб у випадку смерті одного з представників подружжя, нехай і не визнаного, держава забирала собі частину спільно набутого майна. Тож одностатеві шлюби потрібно визнати. І що ніщо людське меншинам не чуже, в тому числі прагнення мати дітей – а тому треба дозволити всиновлення ними дітей або народження дітей «з пробірки».
Їхні опоненти наполягають, що це – виклик суспільству. Особливо в плані дітей. Наводять страшненьку, щоправда, і спірну статистику, згідно з якою діти в одностатевих родинах часто виростають збоченцями – не в сексуальному плані, а в плані психіки в цілому. Нібито вони, наприклад, більше схильні до самогубств.
Очевидно, проблема в тому, що «діагнозу» гомосексуалізму не існує. Науці не ясно, чи це біологічний фактор, чи соціальний. Понад те, поява такого «діагнозу» теж не вирішує проблеми. Гомосексуалізм спричинений генетично? Чудово, скажуть гомофоби, тоді це – хвороба. А якщо це таки суто соціальне явище? Що ж, тоді тим паче необхідно заборонити його «пропаганду». Обмежуємо ж ми, наприклад, рекламу алкоголю?
Швидше за все, гомосексуалізм, як пише відома російська публіцистка Юлія Латиніна – комплексне явище. І «співвідношення» біологічного та соціального тут може дуже варіюватися навіть при порівнянні двох окремих індивідів. А є ж іще і вплив культур.
Утім, з культурами все теж непросто. Авжеж, Цезар практикував одностатевий секс, і це не заважало йому бути великим жінколюбом та сильним бійцем. Але все ж таки його легіонери глузували з цієї його риси. Разом із тим, якщо вчитатися в повідомлення хроністів, глузували з Цезаря не тому, що він був гомосексуалістом, а саме за ті випадки, коли він, як із Нікомедом, виступав у «пасивній» іпостасі… Очевидно і те, що коли порівнювати статеве життя «збоченця» Цезаря з таким же життям багатьох його цілком гетеросексуальних спадкоємців, справжніми збоченцями виглядатимуть саме вони. Словом, як кажуть, «усе заплутано».
Можливо, варто просто, як то кажуть, вмикати здоровий глузд. Чи сприяв би гей-парад у Києві позитивному розв’язанню питання про законодавче визнання прав секс-меншин? Ні, жодною мірою. Ба навіть цілком навпаки. Як ми вже, власне, бачимо на власні очі.
А окрім того, чи є взагалі сенс у подібних акціях? Я особисто маю свою відповідь. Тоді, в Ніцці, я швидко зрозумів, що відволікав доньку не від видовища поцілунку між чоловіками. А саме від видовища пристрасного поцілунку серед вулиці. Якби це були хлопець і дівчина, я б так само інстинктивно намагався зробити так, аби моя дитина цього не побачила. Вулиця все-таки не місце для публічного прояву сексуальності, незалежно від того, «традиційна» ця сексуальність чи не дуже. Здається, таке правило визнавалося й за часів Цезаря – навіть якщо його й не всі дотримувалися.