Прихильники Митного союзу замовчують найсуттєвіше: йдеться не про міждержавне, а про наддержавне формування під зверхністю кадебістського керівництва Москви. Московські недомірки не приховують свого стратегічного завдання – реанімувати під такою нейтральною назвою Російську імперію, яка вже двічі в минулому столітті (1917 р. і 1991 р.) розпадалася. Зрештою, така доля всіх імперських потуг, починаючи від імперії Олександра Македонського.
Прихильники Митного союзу спокушають українців тим, що вони після того, коли Україна знову засуне шию в московське імперське ярмо, отримають пільгові ціни за використання імпортового російського газу. На перший погляд, аргумент серйозний. Однак при неупередженому аналізі – сумнівний. Згадаймо: капітулянтські Харківські угоди, якими кліка Януковича всупереч національним інтересам «узаконила» перебування на українській території окупаційного російського військово-морського флоту ще на двадцять п’ять років виправдовувалися пільговими цінами на той самий газ. А що вийшло? Москва цін не знизила і, більш того, забажала ще й українську ГТС. Нинішня малоросійська компрадорсько-сімейна бандоолігархія не згадує про акт капітуляції в Харкові, а зі шкіри лізе, щоб звинуватити у високих цінах на газ "папередедніков".
Треба наголосити, що окупаційна влада на чолі з креатурою кагебіста Путіна в Україні не захищає і не буде захищати національних інтересів, бо виражає інтереси своїх кремлівських наставників. Питання про газ слід розв’язувати на засадах міжнародного права. Якщо Російська Федерація стала єдиною спадкоємницею Совєтського Союзу, то, за логікою, на неї перекладається відповідальність за окупацію українських земель упродовж семи десятиліть. Отож, Москва має, як передбачено міжнародним правом, компенсувати нашій державі витрати за те, що в повоєнний час варварськими методами виснажувала природний газ із наших надр на Львівщині, Івано-Франківщині, Харківщині і Полтавщині. Кому не відомо, що упродовж повоєнних десятиліть мешканці Москви і Ленінграду опалювали свої оселі нашим газом з прикарпатського селища Дашави?
Звісно, неоколоніальна влада України ніколи не порушить перед міжнародним судом питання про відповідальність керівництва метрополії – Російської Федерації за злочини перед українським народом? Невипадково свою міжнародну діяльність на посаді президента Янукович розпочав з того, що заперечив перед світовим співтовариством геноцид українського народу за часів тоталітарного московського компартійного (більшовицького) режиму. Діяльність малоросійської адміністрації переконує, що вона має єдину мету з московською кадебістсько-імперською клікою, а саме: знищити українську націю як самостійну етнічну спільноту, інтегрувати українців у російську націю, втягнувши Україну в Митний союз як черговий варіант Совєтського Союзу.
Переконувати українців у перевагах вступу України до Митного союзу можуть тільки московські імперіалісти, їх опричники та платні наймити. Зважмо лише одне: після приєднання до цього наддержавного формування під зверхністю Москви кадебістське керівництво сусідньої держави повертатиме Києву менше десяти відсотків від усіх надходжень з наших митниць. А це вже в десятки раз перевищує так звані вигоди! Окрім того, українська економіка повністю залежатиме від Москви, її колоніальний варіант розвитку ускладнить можливість звільнення від залежності, в яку українці потраплять, інтегрувавшись у Митний союз. Пригадаймо, як двадцять років тому московські пахолки пояснювали всі біди в незалежній Україні "разорванными экономическими связями".
Звісно, жодні економічні вигоди не замінять народу свободу. Так, народи країн так званої Світової Соціалістичної Співдружності (ССС), яких Москва притягла до Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), після ліквідації нав’язаних компартійних режимів успішно вступили до Європейського Союзу, повернулися на шлях європейського цивілізаційного розвитку. Так само вчинили держави Балтії, які були окуповані більшовицьким режимом відповідно до злочинного «пакту Молотова – Ріббентропа».
Напередодні природного розпаду трухлявого СССР московські імперіалісти теревенили, що начебто народи всіх республік живуть за рахунок якоїсь доброчинності російського народу. Логічне запитання: чому ж нинішнє кадебістське керівництво Російської Федерації так настирливо прагне притягти суверенну Україну до Митного союзу? Невже кадебісти, які ніколи не відмиють рук від невинної української крові, так турбуються про добробут українців?
Насправді під теревенями про «економічні переваги» для українців у Митному союзі приховується стратегічна мета нинішніх кадебістських імперіалістів сусідньої держави, а саме: протидіяти тенденції кількісного зменшення російського населення за рахунок українців, тобто етноциду як традиційного для російських імперіалістів методу україноциду, або знищення нашої національної спільноти.
Які підстави для такого твердження? Насамперед, як зазначалося, Москва нав’яже Україні неоколоніальний економічний розвиток, що може призвести до масової еміграції нашої людності в пошуках роботи в межах Митного Союзу, насамперед до Російської Федерації, точніше до її азійської частини, в якій нині залишилося приблизно 15 мільйонів осіб при посиленій нелегальній імміграції китайської людності. Водночас окупаційна влада в Україні відчинить широко двері для протилежного переселення, цебто для переїзду росіян на територію нашої держави. Як відомо, після проголошення незалежності України кількість етнічних росіян в Україні зменшилася приблизно на три мільйони. Проте Путін без жодного сорому заявляє, що в нашій державі проживає 17 мільйонів етнічних росіян, а прем’єр окупаційного уряду Азаров йде далі: називає 20 мільйонів росіян в Україні! Чи не розкривають російські імперіалісти своєї стратегічної мети?
Ще один аргумент підтвердження підступності московських імперіалістів: це – посилення російської мови в нашій державі. Саме на таке посилення зорієнтований цьогорічний перепис населення України. Про фальшування результатів попереднього перепису нашої людності писали в пресі, зазначали в інших засобах масової інформації. Нема сумніву, що тепер для проведення перепису будуть залучені відверті українофоби. Цікаво, що при переписі особа може не вказувати своєї національності, а рідну мову намагаються підмінити мовою повсякденного спілкування. Інакше кажучи, нинішня сімейна бандоолігархія, як неоколоніальна адміністрація сусідньої держави, цинічно солідаризується з політикою україноциду, яку проводили царські і совєтські українофоби, заявляючи, що «так исторически сложилось», цебто проводить і надалі проводитиме етноцид українців, грубо ігноруючи норми міжнародного права.
Свою зневагу прав українського народу вона навіть не завуальовує. Більшість в уряді Азарова становлять етнічні росіяни, які приїхали з Російської Федерації або походять з регіонів найвищого рівня русифікації українців. На чолі міністерства освіти, науки, молоді і спорту знову призначений цинічний українофоб Табачник, етнічні росіяни поставлені на чолі тих міністерств, які мають забезпечити оборону, державну безпеку, гарантувати фінансову стабільність України. Такі факти свідчать, що про європейську інтеграцію держави нинішня окупаційна влада заявляє лише для того, щоб виторгувати для бандоолігархії якісь преференції від своїх кремлівських хазяїв. ЇЇ інтереси не збігаються з українськими національними інтересами так само, як інтереси пахолків на республіканському Олімпі за часів УССР не відповідали інтересам українського народу.
Нема сумніву, що Москва не зупиниться на півдорозі знищення нашої держави. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначив: «Захід розуміє, що для Києва вступ до Митного союзу загрожує втратою українського суверенітету, за підтримку якого країна боролася упродовж 21 року незалежності». Москва піде далі, бо її мета: знищення української нації, щоб врятувати імперську націю, яка приречена на постійне зменшення в своїй країні на відміну від мусульманських народів з високим рівнем приросту.
Як поводиться Москва з українцями, нас переконала історія, починаючи від часів Богдана Хмельницького. Народний рух України народився в боротьбі проти антиукраїнської політики московського пахолка Щербицького.
Нинішня сімейна бандоолігархія – спадкоємиця Щербицького в україноциді. Як прислужниця московського кадебістського керівництва вона ніколи не змінить свого ставлення до українського народу, а використовуватиме державну владу для визиску наших громадян, ліквідації української нації як етнічної спільноти.
Фактично вона оголосила і веде війну з українським народом, яку прагне закінчити повним знищенням національної держави України. Участь України в Митному союзі – це перший крок до реалізації стратегічної мети нинішньої окупаційної влади. Інакшого ставлення до нового імперського зашморгу не може бути!