У багатьох країнах журналісти щодня дивляться смерті в лице. Для них погрози – це невід’ємна складова робочих буднів. Їх убивають за зроблений репортаж. Але, за іронією долі, позбавити життя можуть і за незроблений. Насильство проти журналістів одними вбивствами не обмежується. Багатьох цього року було жорстоко побито, інші дістали важкі поранення від вогнепальної зброї або вибухових пристроїв. Кілька тижнів тому постраждав ведучий радіопрограми з Болівії: нападники облили його бензином і підпалили прямо під час роботи в прямому ефірі. Нерідко родини жертв також потрапляють на мушку злочинців.
Безкарність винуватих у насильстві проти журналістів переходить усі межі. Це одна з найбільших перешкод для підвищення безпеки їхньої роботи.
Журналістамналежить особлива роль – надавати інформацію з суспільно важливих питань. Збереження цієї важливої ролі відповідає інтересам усього суспільства в цілому. Наслідки атак на медійників очевидні: відсутність критично важливої інформації, позбавлення людей права знати, що відбувається, і неспроможність репортерів зберегти незалежність, яка так важлива для їхньої професійної репутації.
Зростання кількості жертв серед репортерів в усьому світі закликає до дії. Торік було започатковано цілу низку важливих міжнародних ініціатив, які, на нашу думку, нададуть імпульсу спробам зупинити хвилю безкарного насильства проти репортерів.
У вересні, вперше в історії, Рада ООН із прав людини схвалила резолюцію про безпеку журналістів. Нова резолюція (ініціатором якої стала Австрія, відповідно до взятого на себе зобов’язання після вступу до Ради ООН з прав людини 2011 року) стала важливим кроком уперед у справі захисту і безпеки медійників. Запропонована у співпраці з міжрегіональною групою в складі Бразилії, Марокко, Тунісу і Швейцарії, а також за сприяння Міжнародного інституту преси та інших професійних журналістських організацій і правозахисників, ця унікальна резолюція чітко засуджує всі форми насильства проти кореспондентів і закликає держави світу покласти край безкарності й забезпечити відповідальність шляхом розслідування нападів, суду над винуватцями і забезпечення адекватного відшкодування жертвам.
Резолюція також наголошує на відповідальності урядів держав за безпеку медійників не лише в ситуації явного конфлікту, а скрізь і завжди. Тому що немає сумніву: більшість журналістів убивають і калічать поза класичними зонами бойових дій. Той факт, що резолюцію – попри її різкий, безкомпромісний тон – підтримали 66 держав-спонсорів і прийняли консенсусом у Раді з прав людини, надає їй навіть більшої дієвості.
Паралельно з Радою ООН з прав людини Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) також організовувала дискусії та працювала над зміцненням міжнародних інструментів для захисту репортерів. У результаті маємо ще одну віху: у квітні цього року Рада керівників ООН підписала План дій ООН з підвищення захисту журналістів і боротьби з безкарністю.
Протягом кількох останніх днів тривають дискусії між представниками структур ООН, фондів, програм, міжурядових організацій, держав-членів, професійних асоціацій і неурядових організацій, які зібралися у Відні на наступну зустріч, організовану Австрією. У центрі уваги учасників – втілення Плану дій ООН і забезпечення його справжньої «дієвості».
Члени світової медійної спільноти активно включилися в імплементаційну стадію дебатів. На зустрічі в Лондоні кілька тижнів тому журналісти і редактори прийняли заяву, у якій привітали План дій ООН та закликали ООН та інші відповідні державні і міждержавні органи ефективно і прозоро впроваджувати цей План у життя і заохочувати новинні ЗМІ регулярно стежити за діяльністю урядів, судових органів та інших інституцій із запровадження Плану дій і викорінення безкарності.
Багато чого було досягнуто 2012 року для посилення захисту журналістів у майбутньому. Тепер слово за структурами ООН, громадянським суспільством, медійниками і, що найважливіше, численними державами, які вже підписали резолюцію Ради ООН з прав людини про безпеку журналістів. Нарешті вони самі можуть активно проявити свою відданість цій важливій справі.
Австрія і Міжнародний інститут преси готові продовжити роботу з активного просування наявних загальних механізмів захисту журналістів. А Міжнародний інститут преси і надалі підтримуватиме їх у небезпечних ситуаціях, закликатиме до справедливості у випадку нападів і вимагатиме від держав – членів ООН відповідальності за їхню безпеку.
Автори: Міхаель Шпінделеґґер, віце-канцлер, міністр закордонних справ Австрії Елісон Бетель Маккензі, виконавчий директор, Міжнародний інститут преси (ІРІ)