Прогресивні вітчизняні журналісти, громадські активісти демократичного спрямування весь час намагаються виправдати гострі публічні акції горезвісного руху FEMEN. Особлива підтримка від “інтелектуального середовища” надійшла до дівчат з “громадянською позицією” під час скандалу навколо катування білоруськими спецслужбами. Чи була то правда або брехня — невідомо донині. Але свою порцію суспільної уваги і додаткових балів у промоцію вони таки отримали.
Будь-які дискусії з моїми знайомими щодо характеру “антисистемної” діяльності FEMEN зводилися до одного кліше — в мене стереотипне, закомплексоване мислення. Мовляв, радикальність дівчат може тільки вітатися, а їхні опоненти обов'язково мають сексуальні розлади. Кому ж захочеться видаватися в очах загалу імпотентом? Краще вже промовчати і проковтнути чергову акцію “українських амазонок”.
Добре, можна відкинути геть моральні засади, забути про скромність і на 100% зануритися у сексуальну свободу. Дійсно, нині торгувати своїм тілом якщо не стало чеснотою, то, принаймні, перестало бути аморальним вчинком. Проте поєднання голих грудей і громадського активізму — вбивство другого на користь першого. Як би “феменки” не наголошували на шляхетності та щирості своїх намірів, коментарі під їхніми звітами з акції переконують у зворотному: «От поста к посту – одни сиськи да сиськи! Видели мы ваши сиськи уже, письки покажите!» тощо.
Згодом в будь-якій адекватній людині відбувається цілком логічна асоціація із громадським рухом і громадським протестом — це фарс, клоунада, і чергова фотосесія роздягнутих дівчат. Ще один аргумент на адресу “фейсбукізації протесту” – краще сидіти вдома і висловлювати своє невдоволення життям на інтернет-майданчиках посеред більш-менш інтелектуальних істот, ніж ототожнювати себе з вуличною боротьбою у форматі топлес-перформансу.
Однак, спотворення розуміння ролі громадського протесту і вуличної активності — це ще не остаточний наслідок “вільних форм” діяльності FEMEN. Те, за що “феменки” заступаються — одразу зазнає суспільної інфляції. Візьмемо для прикладу вищезгадану акцію із хрестом біля Майдану Незалежності. Безумовно, судова справа Pussy Riot у сусідній Росії до болі нагадує роман Франца Кафки “Процесс”: законність настільки зведена до рівню абсурдності, що важко уявити масштаби вироку.
Дивіться також: Акція на підтримку Pussy Riot
І хіба єдиним кроком для висловлення власної позиції і спроби протидіяти відвертому беззаконню у сусідній державі є спиляння хресту, який був нагадуванням про численні злочині комуністичного режиму і не ображав чиїхось релігійних переконань, людських почуттів? Блюзнірство біля палацу культури і мистецтв мало на меті образити вірних і священнослужителів Російської православної церкви (хоча хрест немає жодного стосунку до цієї структури), проте плюнули в душу всім християнам і людям доброї волі. Переконливий аргумент, що всі вони — одного поля ягоди.
Чому так відбувається? Як правильно зауважили блогери, FEMEN існує лише за рахунок нездорового інтересу преси до епатажних фотографій і гучних заголовкам. Я б до цього додав відсутність в нашого суспільства “імунної системи” – ми нездатні відокремити добро від зла, біле від чорного, припустиме від непристойного.
Якщо ми не дамо морального засудження вчинкам псевдофеменісток і не перестанемо легітимізувати їхню діяльність надмірної увагою до їхньої творчості, то нам ніколи не варто заїкатися про моральну і відповідальну владу. Суспільство, яке дозволяє глумитися над священними символами своїх співгромадян, так само дозволятиме керманичам при владі ґвалтувати всю країну.