Поки що не всюди, але у певних знакових точках українського простору. Й однією із таких знакових точок стало Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин, більше знане за своєю абревіатурою – УНІАН.
Нагадаю, що ця агенція заснована в березні 1993 року і відтоді є однією з найбільших в Україні виробників і постачальників інформації, що торкається всіх сторін життя – від медицини, спорту та мистецтва до банківської сфери, страхування та криміналу. УНІАН має свою фото службу й унікальний архів фотографій; глибина електронної інформаційної бази перевищує 15 років; у приміщенні агенції, розташованому на самому початку Хрещатика, поблизу Європейської площі, регулярно проводяться прес-конференції, в тому числі й в онлайн-режимі; веб-сайт входить до першої п’ятірки найвідвідуваніших і найавторитетніших українських Інтернет-видань. Інформпродукт УНІАН наразі отримує понад півсотні друкованих й електронних ЗМІ, в тому числі Reuters, ІТАР-ТАСС, BBC, Deutsche Welle, Associated Press, а також органи законодавчої і виконавчої влади, посольства, інші іноземні представництва, банки, комерційні структури, штаби політичних партій тощо. Свою думку щодо тих чи інших подій та проблем на сайті інформагенції регулярно висловлювало понад 50 вітчизняних експертів, які представляли різні світоглядні та політико-ідеологічні позиції.
Читайте також: Основа цивілізаційного вибору (частина 1)
А ще, мало не забув, матеріали УНІАН виходили українською, російською та англійською мовами – на трьох відповідних версіях сайту.
Іншими словами, УНІАН – це був не фантом-одноденка, як нерідко у нас трапляється, це була вагома реальність інформаційного поля. Це була структура, яка намагалася відповідати принципу: «На початку було слово».
Авторові цих рядків пощастило працювати в інформагенції у її перший, найбільш, мабуть, романтичний період як одному з експертів аналітичного тижневика (Інтернету на наших теренах ще не існувало, тому цей тижневик був паперовим і розсилався або факсом, або кур’єрами, або поштою). То були часи унікальної свободи слова (а водночас – й унікальної наївності майже всіх тих, хто працював у мас-медіа – здавалося, що слово здатне змінити світ). Але мова не про це – а про УНІАН, який вдало стартував і заповнив собою важливу нішу в інформпросторі, в нетрях якого виросли інші цікаві проекти (досить назвати бодай один із них – газету «День»). І про УНІАН, якого сьогодні його власники і менеджери перетворюють на чергове «велике ніщо» медіа-простору, знаряддя політичних ігрищ та русифікації України.
Агенція трималася довго, намагаючись зберегти отой сакраментальний «баланс», тобто говорити якщо не всю правду, то бодай якусь її частину, називаючи хоча б деякі речі їхніми іменами. Проте з весни цього року у журналістському середовищі поповзли чутки, що УНІАН має бути істотно перепрофільований – більше «жовтизни», менше серйозної аналітики і новин з «високих сфер», бо, мовляв, інформаційний продукт у його нинішньому вигляді погано розходиться. Далі – більше. Відбулися істотні зміни у складі керівництва агенції, найбільш резонансним тут стало зміщення 15 травня з посади багаторічного головного редактора Олександра Харченка «у зв’язку із необхідністю вдосконалення системи подачі матеріалів для публікації на веб-сайті, підвищення якості роботи редакторів сайту, покращення інформативності та грамотності матеріалів, що публікуються». Харченко спробував опиратися, але після тижневої нерівної борні (хоча й за підтримки незалежних медіа-профспілок) змушений був піти з інформагенції.
Та ще до його усунення змінилася електронна адреса сайту: якщо раніше, ввімкнувши http://www.unian.net/, ви виходили на україномовну версію, то тепер ця адреса віддана російськомовній версії сайту, а україномовна «переїхала» на нову – http://www.unian.ua/. Дрібниця, здається, але…
Читайте також: Основа цивілізаційного вибору (частина 2)
Але головне не в цьому. Кудись зникла ціла низка давніх авторів-аналітиків, натомість читачеві щедро пропонується творчість В’ячеслава Піховшека та деяких інших подібних за ідеологічними вподобаннями до нього осіб. Стало куди більше критики на адресу опозиції, і, відповідно, менше – на адресу влади (що аж ніяк не відповідає зафіксованим соціологами вподобанням та настроям українців). І, що найцікавіше, змінився мовний режим сайту – a la закон імені Колесніченка й Ківалова. Якщо раніше тексти згаданого вище Піховшека зазвичай перекладалися українською мовою, то останнім часом вони на україномовній версії сайту вивішені виключно російською. Хочете знати, про що пише цей «наближений до…» експерт – учіть мову Леніна та Піховшека. Якщо до кінця травня «Віхи тижня» пана Магди виходили й українською, й російською, то тепер вони (як й інші його тексти) – виключно російськомовні, в тому числі й на українській версії сайту. Взагалі, на момент написання цього тексту приблизно половина аналітичних текстів донедавна україномовної версії сайту була написана і викладена в Інтернеті російською. Немає коштів на переклад? Статті подаються мовою оригіналу? Але ж при цьому російськомовна версія сайту, як і належить, суворо витримана в одному мовному режимі, тут гроші на переклад тих авторів агенції, хто ще пише українською, знайшлися. Отаку «двомовність» має тепер УНІАН – як в Орвела, коли панує повна рівність, але хтось «рівніший» за інших…
Чи можна було більш виразно власникам та менеджерам ще недавно справді провідної інформагенції засвідчити свою антиукраїнську зневагу й заангажованість? І чи варто тепер довіряти повідомленням УНІАН – скажімо, тим, де говориться про напад учасників акції протесту біля Українського дому на мирну міліцію, яка всього лише підіймалася сходами на ґанок будівлі? І, принагідно, в чому знайшло вираз «покращення грамотності матеріалів», якщо автори й редактори агенції пишуть слово «ґанок» за радянським правописом? А про яке «покращення інформативності» може йтися, коли у повідомленні про заміну командувача Південного оперативного командування не сказано, що знятий із посади генерал-лейтенант Петро Литвин – рідний брат спікера Верховної Ради України Володимира Литвина, який не хоче підписувати закон імені Колесніченка-Ківалова? І якщо на початку всіх справ справді стоїть слово, то з чим тепер асоціюватиметься слово УНІАН?
Читайте також: Жодної підтримки тимчасовому уряду!