Камю попередив. Коли Чума відступила і мешканці святкували повернення до життя, лікар Ріє застерігав, що Чума може повернутись. Якщо не вжити запобіжних заходів, бацили пролежать нерухомо роки – щоб знову прокинутись і нищити людей.
Країна на карантині
Нещодавно мені довелося читати лекцію перед великим потоком студентів-неславістів. Наші славістичні групи здебільшого нечисленні. Там, де на англістику та іспаністику йдуть сотні, на східні мови – десятки, на славістику – одиниці. А тут 300 студентів і тема – «Слов’яни і Європа». Двогодинний синтез – отже, аналітика аналітикою, а інформація має бути спресована.
Намагаючись якось дати раду матеріалу в інформативній частині лекції, я вирішила зробити схеми по кожній слов’янській країні. Останні дані, геополітичний атлас світу за 2012 рік. Збільшувальне скло на життя планети, констатація. Громадились цифри, дати, імена. І от коли раптом ця інформація постала, так би мовити, в загальнослов’янській перспективі… перехотілось іти на лекцію. Від сорому і болю за свою країну.
Читайте також: Оксана Пахльовська про євразійство
Бо слов’яни сьогодні розділились на два світи. Ні, вже не на католиків і православних, як у давні часи. А на слов’ян європейських. І слов’ян – євразійських. Під іменем десяти з 13 слов’янських країн – крім Росії та Білорусі – може стояти або дата вступу до ЄС, або стан переговорів про євроінтеґрацію. Росія з Білоруссю задекларували себе як країни антидемократичні, а отже, й антиєвропейські. Росія себе осмислює як антагоніста Європи вже багато століть. Тож вона й не збиралася вступати до Європи, а Європа не збиралася її приймати. Хруснувши в кулаці «бацька», Білорусь вже з 1994-го уклалася в тінь Євразії, – тобто й вона послідовна.
Між європейськими та євразійськими слов’янами зависла Україна. На 21-му році Незалежності угода написана – і заморожена. КРАЇНУ ПОСТАВЛЕНО НА КАРАНТИН. Вилікується – піде в Європу. Геть зачумиться – лишиться Росії.
Від Росії до Македонії, від Болгарії до Чеської республіки, від Білорусі до Словенії – хоч які лінії проводь на мапі Великої Славії, а закономірності – незмінні. Вони ніби й очевидні, але страшенно образливо виглядають стосовно України.
Основна закономірність – чим країна історично ближча до Європи, чим рішучіше обрала шлях до ЄС, а – отже! – чим вищий має рівень політичних і громадянських свобод та свободи інформації, тим вищий її добробут, тривалість життя, медичне обслуговування, освіта, тим сильніша армія, тим менша еміґрація… Найбагатші країни – Чехія та Словенія. ВВП у них добігає до рівня країн Старого Світу. Це та Чехія, яку 1968 року чавили радянські танки. Це та Словенія, яка ще в часи Югославії Тіто становчо існувала ніби окремо від конфліктогенного югославського материка.
Читайте також: Оксана Пахльовська про Україну та Європу
На початку 90-х, ще до 2004-го року, коли перша хвиля східно-європейських країн влилася в ЄС, мені довелося чути від колеги-богемістки: «Чехія – не слов’янська країна, а європейська». А від колеги-словеніста: «Словенія завжди себе почувала частиною Європи, а не слов’янського світу».
Тоді це шокувало. Слов’яни, тобто, не Європа? А хто із слов’ян розвиненіший, то він «виписується» з відсталого слов’янського світу?!
Однак на сьогодні мапа слов’янського світу підтверджує, що ці кореляції – правдиві. Сьогодні в університеті бюрократичною скоромовкою польська і болгарська мови умовно називаються «європейськими». А російська та українська до європейських мов не належать – як неприсутні в ЄС. Що зробиш, попри масу своїх проблем Європа – модерна і атракційна. Слов’яни, вибираючи Європу, бачать себе приналежними до розвиненої цивілізації. Відтак дедалі більше стає слов’янського європейського світу. І дедалі менше слов’янства, що залишається за порогом Європи.
Нині від Варшави до Загреба, від Праги до Софії Славія – це вже Європа. Чорногорія, в якій трохи більше, як півмільйона людей, – ще не в Європі, а вже з євро. На наших очах відбувається грандіозний геокультурний розворот історії. Європа, одним із ідентитарних кодів якої є західне християнство, вбирає в себе країни східного християнства, що перебували у тисячолітньому протистоянні з Римом. Християнство стає єдиним. Сербія, остання цитадель Росії на Балканах, Москві ілюзій не лишає. Хоч би хто там був при владі, з 1 березня цього року вона має статус кандидата в члени ЄС. Як самі російські аналітики колись припускали: «Сербія вибере престижний клуб». Підтверджуючи тим самим, що Росія – клуб не престижний.
От і дала історія відповідь на сакраментальне пушкінське запитання: «Славянские ль ручьи сольются в русском море? Оно ль иссякнет? Вот вопрос».
«Бути чи не бути» російської історії. Підступні «славянские ручьи» злились у морі європейському. Схоже, що «русскому морю» таки доведеться «иссякнуть».
Але нічого. У «русского моря» в запасі ще Україна. Країна в комплексній панорамі слов’янських країн – найбідніша. І найкорумпованіша. В такому стані в Європу не приймають. А в Росію – хоч зараз.
Україна впродовж 20 років говорить про євроінтеґрацію. Україна впродовж 20 років віддаляється від Європи. А в моменті, коли Європа підійшла до неї найближче, – Україна віддалилась на фатальну дистанцію.
Як геніально передбачив Тичина: «Праві йдуть назад, але голову намагаються держати вперед. / Ліві мчать уперед, але голову скрутили назад».
У Тичини цей вірш називається – «Антистрофа». А в нас у черговий раз – АНТИЖИТТЯ.
Читайте також: Оксана Пахльовська про треш як мейнстрім
Хряк-Віщун
– З чим у Вас асоціюється Україна? – ентузіастично запитує в студентів моя колега-англістка, знайомлячи мене зі своїми студентами. Подумавши, переглянувшись, одна дівчина припускає: «Ну, це країна, де в тюрмі екс-прем’єр». «Нічого, – після лекції каже мені заспокійливо студент-чілієць. – У нас теж була диктатура. А тепер демократія».
Подальші враження – того ж самого дня. 16 травня кат Сребрениці, убивця боснійських мусульман Ратко Младіч постав перед судом Гааги. Зі своїми бандитами він увійшов у Сребреницю в липні 1995 року і роздав діткам шоколадки. Потім на їхніх очах і на очах їхніх матерів убив 8 тисяч мусульманських чоловіків. 30 тисяч дітей і жінок було депортовано. Винуватець геноциду боснійських мусульман сів на лаву міжнародного трибуналу, бо Сербія зробила крок назустріч Європі. Тоді Європа зробила їй назустріч десять кроків.
А ось новини з України того ж дня. Виступив головний комуніст і похвалив Сталіна за депортацію татар. Ба, знищивши цілий народ, він, виявляється, його… врятував. Це якби сербський комуніст похвалив Младіча за «порятунок» боснійських мусульман шляхом їхньої смерті.
А татари тим часом, за ініціативою лідера Меджлісу Мустафи Джемілєва,запросили до Криму колишніх радянських дисидентів і політв’язнів на жалобні заходи з нагоди 68-ї річниці депортації кримських татар. Кримські татари – як і боснійські мусульмани – виявляють себе як найшляхетніші європейці. Російсько-малоросійські комуністичні привиди – як фашистоїдна плазма.
Кордон між Європою і НЕ-Європою – це кордон цінностей. І навіть нинішнє керівництво України не зможе їх обкласти податком, зсипавши гроші собі в кишеню. Тому навколо України цей кордон цінностей набув вигляду санітарного кордону. Як перед зачумленими.
Дуже скоро українське керівництво буде виїздне лише до Москви. Множаться інструкції – як стерегтися міліції та повій, готелів і руху на дорогах. Кожна урна може вибухнути, на вулицях лежать трупи собак і котів, розвалюються колектори і фекалії стікають у Чорне море…
Хоча, зрештою, ще трохи, і цього всього не буде. ЗМІ припинять своє існування. Бо ми вже посідаємо 130 місце за рівнем свободи слова поряд з Південним Суданом, Перу та Камбоджею.
Але вихід є. ЗМІ замінить 380-кілограмовий хряк-віщун, який зустрічатиме євро-фанів на Хрещатику: «справжній український хряк, знавець таємниць футболу і провидець». На час Євро покинув Банкову і/чи Грушевського. Щодня о 16.00 він передбачає результат майбутнього матчу.
Читайте також: Оксана Пахльовська про Євро-2012
А у вільний від роботи час – майбутнє України.