А водночас талант-шоу України чим більше, тим виразніше демонструють тенденцію до занехаяння українських талантів на догоду… Одразу й не скажеш, на догоду кому саме чи чому саме. Якщо узагальнено – то на догоду непереборній малоросійській схильності зневажати своє і своїх.
Візьмімо для прикладу «головне шоу країни», як звуть його організатори, – «Україна має талант», що його вже четвертий рік демонструє телеканал СТБ. Справді, шоу грандіозне і надзвичайно цікаве. Справді, як на мене, воно вигідно відрізняється від більшості (якщо не від усіх) нинішніх талант-шоу на всіх телеканалах (настільки ж цікавими, хоча і в зовсім іншому форматі, були хіба що «Танці з зірками» на «плюсах» і «Танцюю для тебе» там само). Але… У нинішньому сезоні «Таланту…» не тільки у кастингу, а і в півфіналі та фіналі ми побачили велике число учасників з інших країн. Звідки вони тільки не приїхали! І з Білорусі, і з Росії, і з Грузії, і з Вірменії, і з Киргизстану… Приємно, звісно, що до нас тягнуться талановиті люди – але ж назва шоу – «Україна має талант». Отже, вони одержують місця і йдуть уперед за рахунок українців, і шлях для громадян інших держав розчищають ті українці, які стоять за лаштунками шоу і сидять у суддівських кріслах. А ще – ті сотні тисяч, якщо не мільйони глядачів, котрі за них голосують.
Ну, добре, у грузинського учасника бодай мати – українка, а в інших? Це було би, мабуть, дуже класно – провести у Києві подібне міжнародне шоу. Але ж нинішнє зветься так: «Україна має талант»! А виходить, що вона «має» цей талант зовсім в іншому сенсі…
Звичайно, танцювальний колектив «Тумар Каер», який пройшов до фіналу нинішнього шоу, – це неабиякі майстри. Так само, як і їхній наставник Атай, котрий торік потрапив до фіналу проекту «Україна має талант». Але ж це – Киргизстан, і це таланти, які роблять честь цій країні. У нас же вони просто зайняли чиєсь законне місце (а гідних конкурентів вистачало – думаю, хто дивився програму, зі мною погодяться). Цікаво, чого киргизькі танцюристи не їдуть до Британії чи Індії, де проходять подібні шоу, щоби перемагати там чи бодай спробувати взяти участь у них?
І якби ж то йшлося тільки про «Талант…»
От, скажімо, у «Голосі країни» брав участь соліст пітерського Маріїнського театру. Гарний співак. Але ж про голос якої країни йдеться, а?
Принагідно: з якого дива в талант-шоу, яке визначає голос України, із чотирьох тренерів-суддів аж двоє росіянок? Невже ж українці неспроможні обрати і вишколити голос своєї країни? Невже в Україні немає співачок, які би належним чином пропрацювали в цьому проекті? Добре, якщо треба «для формату», візьміть російськомовних – але українок!
До речі, російських суддів чи ведучих вистачає і в інших талант-шоу. І тут слід віддати належне «Таланту…» – хоча би тут обійшлися без «московських гостей» та їхніх арій. До речі: якщо вже так потрібні зарубіжні судді та тренери, і не просто зарубіжні, а з пострадянського простору, то чому не білоруси, латиші чи грузини? Чому обов’язково росіяни? Бо ж якщо навіть сидить серед суддів грузин (як було це в одному з проектів «Танців…»), можете не сумніватися – він із «самої Москви» і є громадянином Росії.
Отож часом і складається враження, що українці тільки й здатні, що бути на підтанцьовці. Одне слово, сировина. Грязь Москви, не більше. Я розумію, що таке враження перебільшене, але воно раз у раз напливає…
І що смішно – за радянських часів було куди справедливіше: якщо конкурс талантів (а й тоді існували такі, звісно, куди більш скромні, невиразні та ідеологічно вивірені) відбувається у Києві, то у ньому братимуть участь виключно жителі УРСР, якщо у Мінську – то тільки жителі БРСР. Судді та ведучі, щоправда, були переважно всесоюзного масштабу, але ж тоді про незалежність України тільки мріялося. Хоча про реальну незалежність, в тому числі й ментальну, мріється і сьогодні, чи не так?
І ще один показовий момент: талановиту дівчину із Закарпаття Ангеліну Моняк із оперним голосом її тренерка в «Голосі країни» Валерія запросила вчитися в Росії, а чоловік-продюсер Валерії взявся профінансувати це навчання. Бо ж неабиякий талант! Але от маленька деталь: у Києві Ангеліна вчитися не змогла, хоча й дуже хотіла, бо не було коштів. І після першого туру «Голосу…» ніхто із так званих олігархів України не кинувся виділити ці мізерні, як на їхні витрати, кошти для українського таланту. От на купівлю футболістів з Африки та Бразилії грошей у олігархів – скільки завгодно. Чи на те, щоб експонувати як «сучасне мистецтво» труп корови у формаліні…
Одне слово, Україна таки має таланти. І вона їх успішно «має».